Під час війни школа відіграє значно важливішу роль, адже вчителі впливають на формування відповідальної поведінки учнів, можуть інформувати їх про ризики, організовувати надання підтримки та допомоги. Вони спілкуються з кожним учнем і кожною ученицею, тож мають можливість визначити ймовірні ризики та запобігти їм. Натомість спілкування учнів між собою допомагає їм відволіктися від трагічних подій, а дітям, які тимчасово перемістилися в інші населені пункти, дає можливість легше адаптуватися до нових умов життя, доєднатися до спільноти, реалізувати свій потенціал.

На жаль, значна частина шкіл в Україні зруйнована через війну. Є й заклади, які можливо відновити, і вчителі та громади роблять усе, щоб приміщення стали ще кращими та комфортнішими. Деякі заклади знаходяться на територіях, тимчасово окупованих ворогом, і в інформаційному просторі поширюється багато героїчних історій педагогів, які ціною навіть власного життя відстоювали та відстоюють цінності нашої країни.

Відповідно і директорська роль у різних ситуаціях буде різною, але вона в кожній із наведених ситуацій має базуватися на цінностях. Освіта в умовах війни — це діяльність у режимі особливої відповідальності, працездатності, наполегливості, єдності, відкритості та підтримки.
Створення безпечного освітнього середовища
Безпека — стан захищеності особи чи групи, наявність способів задоволення потреб особистості та захисту її прав.
Міністерство освіти і науки України поінформувало про особливості організації навчального процесу у 2022/2023 році, зокрема про те, що керівники освітніх закладів особисто відповідатимуть за створення безпечних умов для учнів чи студентів і всіх працівників.

Створити безпечне освітнє середовище — одне з першочергових завдань закладу освіти, виконання якого має реалізувати право на безпечні та нешкідливі умови навчання в умовах війни. Тож цим мають займатися керівники закладів освіти, педагогічні працівники, батьки учнів, громадськість спільними зусиллями. До того ж, їм важливо опанувати основні правила безпечної поведінки та навчити цього дітей.

Перш за все, безпечними мають бути будівлі шкіл. У кожному закладі освіти потрібне укриття чи інші приміщення, де можна перебувати під час повітряних тривог для зменшення ризиків. Якщо такі приміщення не обладнані, то керівник має ініціювати перед засновником зміни до фінансування закладу.

У школах з очним чи змішаним навчанням керівники мають подбати про переривання заняття в разі оголошення повітряної тривоги або інших сигналів небезпеки та скерування всіх присутніх у закладі в укриття. Там, у безпечніших умовах заняття можна буде продовжити.

У закладі мають бути розроблені дієві, чіткі інструкції про те, хто, де, як і коли має ховатися, як здійснювати евакуацію дітей, як діяти в разі обстрілів, під час оголошення повітряної тривоги тощо. Усі в закладі — і працівники, і учні — мають знати ці інструкції та чітко їх дотримуватися. Важливо інформувати про такі правила і батьків учнів — це зменшить їхнє хвилювання, адже близькі мають чітко розуміти, де їхні діти та як дізнатися, що вони в безпеці.

Проте наявність укриття — це лише частина тієї безпеки дітей, яку має організувати керівник/-ця. Крім того, поруч із дитиною мають бути безпечні дорослі — персонал закладу, її батьки. Адже безпека дитини — це широке поняття, яке можна описати формулою:
Безпечне місце + Безпечний дорослий = Дитина у безпеці
Безпечне місце:
прогнозоване для дитини — вона має повну інформацію, що з нею відбуватиметься, хто там буде і яка роль присутніх, так само вона розуміє, що чекають від неї;
максимально підготовлене для взаємодії — є меблі, що відповідають віку дитини, та додаткові предмети (олівці, папір, іграшки тощо);
тут не відбувається жодного насильства над дитиною;
тут фізично безпечно для дитини.
Безпечний дорослий:
знає та враховує вікові й індивідуальні особливості дитини, а також її психологічний стан;
взаємодіє з дитиною «на рівних»;
уміє розпізнавати потреби дитини та забезпечує захист прав та інтересів дитини;
ставиться доброзичливо до дитини та проявляє емпатію. Емпатія означає розуміння того, що відчуває дитина під час розповіді про насильство; відчуття вібрації емоції, з якою дитина розповідає; розуміння потреб дитини.
Дитина у безпеці:
відчуває себе захищеною та перебуває у стані спокою;
має контроль над власним життям — розуміє, що відбуватиметься, до кого може звернутися по допомогу, здатна диференціювати власні емоції та відтворювати події, що відбувалися з нею раніше;
має уважну та турботливу дорослу людину поруч;
не має об'єктивних і суб'єктивних загроз.
Коли дитина відчує себе в безпеці, рівень її тривоги знижується та «вмикаються» центри мозку, які відповідають за відтворення інформації та встановлення причинно-наслідкових зв'язків.

Батьки й учителі мають навчати дітей безпечної поведінки та дій у разі виникнення загрози. Особливо потрібно дбати про безпеку дітей, чиї рідні не вповні виконують свої батьківські обов'язки. Така дитина має знати, хто може прийти їй на допомогу із родичів, сусідів, фахівців, за потреби уміти зателефонувати комусь із них.

Важливо пам'ятати! Дитина лише тоді відчуватиме себе в безпеці, коли за нею доглядатиме безпечна доросла людина, коли житиме в безпечних стабільних умовах і коли знатиме, що таке безпечна поведінка, і вмітиме безпечно поводитися.