Основні теми, з якими ми відвідували школи - права освітян в часі війни за участі освітнього омбудсмена Сергія Горбачова і психологічна допомога та інструменти самопідтримки за участі психологині та експертки «Про.Світ» Анастасії Аносової.
Село Мирне не було під окупацією. У школі світло, тепло, освітяни енергійні.
На сесії розбирали риси, які потрібні педагогу зараз - вийшли на стабільного дорослого і його роль у підтримці дітей і профілактиці ПТСР, - важливість режиму енергозбереження і лише потім поновлення ресурсів. Провели роботу в групах та практитку “Умови підтримки резилієнтності в командах”, зробили кілька вправ на ресурс.
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов провів практикум “Проблеми і рішення воєнного часу”. Обговорили:
- Безпеку учасників освітнього процесу.
- Різні умови доступу до освіти, зокрема ТОТ, ВПО, за кордоном, в зоні бойових дій.
- Якість дистанційної освіти.
- Оцінювання, атестацію здобувачів освіти, документи про освіту.
- Умови та оплату праці працівників закладів освіти.
- Адаптацію учнів до нових умов навчання: психологічний компонент.
Далі була Дідівщина. Назва села у Фастівському районі, де знаходиться партнерська школа в Навчай для України / Teach For Ukraine .
Ця школа не була під окупацією, проте вони приймали велику кількість ВПО. Лише одна з педагогинь заходу повідомила, що в перші місяці війни вона прийняла в себе більше 50 осіб.
Питання, яке хвилювало шкільну команду (тут були представники однієї школи) - як організувати дистанційне навчання в умовах повітряних тривог, віялових відключень та відсутності інтернету. Обговоренню саме цього питання була присвячена сесія освітнього омбудсмена.
Анастасія Аносова ж традиційно говорила про внутрішні ресурси, плекання резилієнтності в шкільній команді, разом з освітянами робили вправи на емоційне саморегулювання, ділились позитивом.
Люди дуже щирі, прості, гарно включалися в усі активності, всім серцем вболівають за дітей і освіту, постійно в пошуку, як дітям наздогнати програму та пропущені уроки.
А далі ми побували на Франківщині і Львівщині.
В одній із шкіл Львівщини, Зашківському ліцеї імені Євгенія Коновальця, стався день прильотів і блекауту, тому ми працювали зі свічками.
Анастасія розповідає:
Світло зникло, намагались запустити генератор, але все щось ніяк. Сутеніло, ніхто не хотів завершувати раніше. Ми запалили оті малі свічки, як монетки, поставили на столи і працювали. Раптом завівся генератор і вдалось увімкнути світло, а всі як один: "Вимкніть, нам і так добре працювати, не дочекаються!" І саме в той вечір педагогині зі школи, куди ми їхали в четвер, робили екібани на столи і тістечка-корзинки. Неймовірні ми, українці, люди.
