Всеукраїнський проект «Рідний край у словах і у барвах» заснувала Дніпропетровська міська рада спільно з Дніпропетровським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти минулого року. Головна ідея проекту полягала у екологічному і патріотичному вихованні, а також у співавторстві дитині та письменника. Також програма спрямована на залучення новітніх інформаційних технологій, засобів медіаосвіти і на розвиток сучасної української літератури через медіатворчість школярів. Для проекту відібрали авторів, які пишуть для дітей та підлітків виключно українською мовою.

«Ми визначилися із темами і тими напрямами творів, у яких переважно підіймали екологічні проблеми. Окремо обирали твори з моделями енергозбереження, витрачання ресурсів, які показують негативні наслідки їх некоректного споживання. – зазначає координаторка проекту, українська письменниця, Наталія Дев'ятко.

Проект відбувався у 4 етапи. На 1-му етапі організатори відібрали понад 100 віршів, оповідань і повістей від 54 авторів, які мешкають в Україні, США та Ізраїлі. Школярам і студентам запропонували прочитати обрані твори і на їхній основі створити щось своє. Доробками могли стати ілюстрації до оповідань, постановки, анімації, мультфільми й аудіозаписи. У 2-му етапі конкурсу взяли участь понад 130 школярів, які намалювали більше 200 ілюстрацій і зробили 11-годинний аудіозапис до творів. Всі матеріали помістили на 667 сторінках великої, поділеної на частини книги.

Перша і друга частини доробку розраховані на школярів молодшого віку, відповідно третя і четверта – на старших. Третій етап проекту мав форму презентації, на яку зібрали усіх учасників.

«Ми хотіли, щоб школярі познайомились між собою, поспілкувались і побачили інших авторів. Кожен отримав у подарунок диск із проектом, диплом фіналіста та книжку одного із сучасних українських письменників, який пише для дітей. – веде далі Наталія. – Ми розуміли, що сучасні книжки не завжди потрапляють до шкільних бібліотек, тому якщо з однієї школи були різні учасники, намагались подарувати їм не однакові книги. Таким чином діти мають змогу обмінюватись літературою. Попри те, вчителі, які допомагали найактивнішим учням, також отримали подяки».

Останній, 4-й етап конкурсу – це друк книги. Книжки, які написані у минулому, не можуть фізично задовольнити сучасну дитину, бо вони інші. Література сьогодення значно більше впливає на дітей, адже написана з урахуванням інформаційно-культурного простору, який виховує дитину. Крім того сучасний школяр має не просто користуватися комп'ютером задля освіти, він повинен щось дати у це середовище, створюючи самотужки інноваційні продукти.

«Ми отримали невелике фінансування – кілька тисяч гривень з культурної сфери. Після закінчення проекту наш інститут допоміг профінансувати частину дисків, щоб розповсюдити по Дніпропетровський області. – говорить Наталія. – Матеріали проекту можна широко використовувати як під час проведення уроків літератури, екології, історії, народознавства, різних гуманітарних дисциплін, так під час виховних заходів і у роботі бібліотек.»
Аудіокниги проекту доступні в інтернеті.

Інтелектуальні ігри як інфекційне зараження: дитині сподобалось, вона поділилась з друзями і вже створила гурток без вас.

Якими бувають інтелектуальні ігри? Де шукати завдання для них? Чим зайнятися зі школярами в позаурочний час? Як відбирати та організовувати дітей для інтелектуального гуртка? Як проводити змагання? У який спосіб готувати дітей до турнірів? На ці та інші питання відповів у своїй книзі «Інтелектуальні ігри» доцент факультету педагогічної освіти Львівського університету імені Івана Франка, Теодор Лещак.

Ця книга – гід для керівника інтелектуальних позакласних занять. Метод гри досить ефективний для розвитку інтелекту школярів. Попри те, така діяльність є природною і корисною для дитини. У свою чергу вчитель може застосовувати інтелектуальні ігри як ефективний і ненав'язливий інструмент у навчанні, який розвиває самостійність мислення, добровільно посилюючи ініціативу учня до пізнання.

Зацікавлення усіх школярів, які брали участь в інтелектуальних іграх, переходить на регулярний навчальний процес. «Інтелектуальні ігри стають для учня корисною звичкою та джерелом дозвілля. На гуртку створюється не просто демократична атмосфера, а емоційної рівності. У такому середовищі вчитель з дитиною є цілим організмом. І йому не доводиться абстрагуватись від учня як під час уроку. Панує атмосфера взаєморозуміння, розмаїття нових форм і нових завдань». – розповідає керівник такого спеціалізованого гуртка Класичної гімназії при Львівському національному університеті, Теодор Лещак.

Інтелектуальних ігор є більше тридцяти. Серед них колективні й індивідуальні, такі, що вимагають завдання і без нього. Однак для використання цих ігор насамперед потрібно побудувати методику.

«Якщо дитина пропонує вам свою участь, то завжди з радістю на неї відгукуйтесь. Важливою є взаємозалежність індивідуального й колективного успіху. Не бійтеся експериментувати, вигадуйте нові ігри, заохочуйте дітей самим складати завдання, плекайте позитивні емоції від процесу та виносьте інтелектуальні ігри за межі школи. – продовжує автор книги. – Не замикайтеся у приміщенні, виходьте на подвір'я, робіть виїзні заняття. Інтелектуальні ігри як інфекційне зараження: дитині сподобалось, вона поділилась з друзями і вже створила гурток без вас».

Дитина не завжди розуміє до кінця те, що викладає вчитель. Асистенти допомагають учням з особливими потребами інтегруватись у колектив, проводячи з ними час після уроків.

Інклюзія у Львівській школі №82 зародилась у 1996 році. Тоді до школі прийшли 6 учнів з особливими потребами . Їхні батьки ініціювали інтеграцію дітей з центру «Джерело» у школу. На той час школа була звичайною, без спеціалізованих туалетів, ліфта, лише зі встановленим пандусом. Через декілька років школу крок за кроком пристосували. Відкрили та обладнали реабілітаційну кімнату і обставили меблями.

«Завдяки спонсорській допомозі ми отримали тренажери для фізичної реабілітації наших дітей. Також підготували фахівців, асистентів і вихователів. У 2009 році встановили ліфт, що сприяло більш комфортному переміщенню дітей з поверху на поверх. У 2013 році наші учні взяли участь у програмі від фонду ЮНІСЕФ і отримали за це сучасний комп'ютер та відеокамеру для створення короткометражних фільмів.

Під час проекту учні вчилися знімати відео, створювати короткі фільми, монтувати і озвучувати їх». – говорить вчитель при роботі з учнями з інвалідністю Наталія Черпак.

У минулому навчальному році у школі навчались 14 учнів з особливими потребами, 5 з них були на візках. Цього року Львівську школу №82 відвідує 18 таких учнів, 6 – на візках. В обов'язки вчителів та вихователів входить зустріч та супровід дітей на урок. За учнями закріплені асистенти, які супроводжують школярів та асистують їм упродовж дня, а також адаптують матеріал уроку до їхнього рівня сприйняття. Дитина не завжди розуміє до кінця те, що викладає вчитель. Асистенти допомагають учням з особливими потребами інтегруватись у колектив, проводячи з ними час після уроків.

«У нашій команді працює соціальний педагог, реабілітолог, практичний психолог та 8 вихователів-асистентів. Впродовж дня реабілітолог працює з фізичними потребами учнів. – розповідає пані Наталія. – Ми організували заняття у спортивних секціях, серед яких теніс, шахи і плавання. Також для нас дуже цінним є досвід проведення спільних таборів для учнів з вадами».

Для дитини важливо, щоб приходячи з яскравого світу вдома, вона не потрапляла у школу, як у минуле.

Мультимедійне видавництво «Розумники» створює інтерактивні матеріали і мультимедійні посібники для українських та закордонних школярів понад 10 років. На сьогодні «Розумники» є фактично єдиним мультимедійним видавництвом, яке працює для загальної і середньої освіти в Україні. Подібні технології необхідно ретельно аналізувати, щоб розуміти як їх впроваджувати у школі.

«Основною перепоною на шляху просування наших мультимедійних програмних заходів є те, що комп'ютер у школі знаходиться в основному у комп'ютерному класі й тільки декларується, що будь-який вчитель-предметник має право використовувати ПК. Насправді це не так, і це велика проблема, яку замовчують. – розповідає співзасновник видавництва Ігор Каплаушенко. – Хоча вчителя інформатики можна зрозуміти, адже саме він несе відповідальність за комп'ютерний клас. Ці та інші перепони не дали можливості повноцінно впровадити мультимедійні технології у школі, хоча них виділяли кошти і ми розробили програмні продукти».

Розроблені понад 10 років тому програми в Україні є конкурентоспроможними. Ринок контенту залишається локальним і має створюватися на рівні держави. «Розумники» розробляють такий контент для наших шкіл, а також працюють з Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Однак для закордонних замовників створюють кожному унікальний продукт.

«Ми передаємо на підприємства свої технології створення та інструменти, але залучаємо методистів, дикторів, авторів з тієї країни, з якою співпрацюємо. Фактично з нашою допомогою вони створюють свій унікальний контент. Ми зробили підручник у формі гри. Інтерфейс програми такий, як у типовій дитячій грі, однак із тими завданнями, які наявні у підручнику. У якості мотивації використовуємо звичайні елементи комп'ютерних ігор. Така розробка займає рік роботи у колективі з 10-ти спеціалістів». – ділиться з аудиторією секретами робочого процесу Ігор.

За словами авторів проекту, найбільша проблема полягала у наданні емоційного забарвлення завданням, які були б цікавими для дитини. На сьогодні мультимедійне видавництво розробило "Математику" для 1 і 2 класів. Також видало підручник з української мови "Основи грамотності" 1 клас і вже працює над 2-м.

За два роки «Розумники» на власні кошти та за кошти партнерів повністю обладнали дві столичні школи. В одній зі шкіл досвід виявився вдалим, в іншій – ні. Нині динаміка шкіл, які виявили бажання підключатись до інноваційної програми значно зросла.

«Ми розглядаємо кілька моделей впровадження нашої розробки. Перша модель найскладніша, адже за її планом ми повністю, так як це було на початку експерименту, забезпечуємо всім обладнанням школу (дошка, проектор і пристрої для учнів). За другою моделлю у школі є комп'ютер, інтерактивна дошка й проектор, а учні використовують вдома мультимедійні пристрої. Для цього ми створили особистий кабінет вчителя, де він може спостерігати й оцінювати успіхи школяра.

Останній варіант найпростіший. Тільки вчитель використовує матеріал для фронтальної роботи на уроці. Головне – хоча б з чогось почати. – продовжує Ігор. – Така яскрава візуалізація навчального матеріалу дуже допомагає вчителю у ході заняття. Для дитини важливо, щоб приходячи з яскравого світу вдома, вона не потрапляла в школу, як у минуле».

Комікси – це не лише веселі книжки для дітей, а досить серйозні пізнавальні історії різного жанру.

«Велика проблема сучасної освіти постає у тому, що діти не хочуть читати і не люблять фокусуватися. Тому ми вирішили привезти в Україну новий цікавий продукт – комікси. У нашому дитинстві коміксів не було, однак, були інші цікаві книги, наприклад, фанфіки. Комікси – це не лише веселі книжки для дітей, а досить серйозні пізнавальні історії різного жанру.

За допомогою них можна цікаво вивчати економіку, історії різних пригод, наприклад, про Магеллана». – ділиться своїми поглядами директорка видавництва «Ірбіс Комікси» Мар'яна Кондзелка.

Зображення сприяють кращому запам'ятовуванню й наочному розумінню тексту. У коміксах легко розповідати історії великих людей: Чингізхана, Карла Великого. Короткі репліки дозволяють дуже швидко опанувати тему, а малюнки підсилюють такий ефект. Серед найвідоміших дитячих коміксів у світі – французький – про кризу 2008 року.

«Історія у коміксах про Український голодомор стала переможцем у Франції. Цю книгу переклали на багато мов світу, крім рідної. Комікс «Тарас Бульба» видали польською мовою, однак, у нас його немає. – говорить Мар'яна. – Ми впевнені, що у книгах такого формату будь-яку тему можна подати цікаво. Батьки, які спочатку ставились скептично до нашої новинки і говорили, що у коміксах мало тексту, згодом надали багато позитивних відгуків».