Креативний простір
для 100-річної школи: кейс Лутовинівської гімназії
для 100-річної школи: кейс Лутовинівської гімназії
Як невеличкій школі на Полтавщині вдається малими кроками реалізовувати мрії, команді ставати відкритішою, а навчанню - креативнішим, з власного досвіду, поділилась менторка програми "Школа 3.0" Наталя Трамбовецька
«Це ми можемо» - головний принцип стратегії малих кроків який використовує Наталя Трамбовецька у своїй менторській діяльності. Наталя супроводжує розвиток двох шкіл Козельщинської громади Полтавської області в рамках програми «Школа 3.0» від Центру інноваційної освіти «Про.Світ»
Спіткатися із не сумнівом у власні сили, через завеликий масштаб цілей, через недостатні ресурси – звична проблема для ментора у взаємодії зі шкільною командою. Тим не менш, докладаючи поступових зусиль і допомагаючи налагодити взаємодію ситуацію вдається змінити. Зміни відбуваються не кардинально, але головна з них, коли на певному етапі аналізу проблем та варіантів їх вирішення, замість «на це немає грошей», «своїми силами нам це не доступно» з'являється впевнене - «Так, це ми зможемо!».
Рівень виявляється досяжним, а від так, і мотивуючим.
Сформувати образ школи майбутнього - стало однією з перших вправ для команди Лутовинівської гімназії. В результаті з'явилося багато чудових речей, але недосяжних у найближчій перспективі, з огляду на зовсім невелике приміщення 100-літньої школи. Спортивна зала, актова зала, кімната для відпочинку вчителів - поки що лише у мріях. З чим, на жаль, стикається багато сільських шкіл.
Але надія й підтримка перемогли.
Спіткатися із не сумнівом у власні сили, через завеликий масштаб цілей, через недостатні ресурси – звична проблема для ментора у взаємодії зі шкільною командою. Тим не менш, докладаючи поступових зусиль і допомагаючи налагодити взаємодію ситуацію вдається змінити. Зміни відбуваються не кардинально, але головна з них, коли на певному етапі аналізу проблем та варіантів їх вирішення, замість «на це немає грошей», «своїми силами нам це не доступно» з'являється впевнене - «Так, це ми зможемо!».
Рівень виявляється досяжним, а від так, і мотивуючим.
Сформувати образ школи майбутнього - стало однією з перших вправ для команди Лутовинівської гімназії. В результаті з'явилося багато чудових речей, але недосяжних у найближчій перспективі, з огляду на зовсім невелике приміщення 100-літньої школи. Спортивна зала, актова зала, кімната для відпочинку вчителів - поки що лише у мріях. З чим, на жаль, стикається багато сільських шкіл.
Але надія й підтримка перемогли.
У школі почав з'являтися… клас на свіжому повітрі.
Як виявилось, такий клас - мрія вчителів цієї школи, які вже були знайомі з моделлю інтегрованих уроків. Тож поєднати, наприклад біологію та українську мову, чи фізику та історію тепер набагато цікавіше та наочніше, уроки стануть креативніші, а взаємодія відкритішою.
А найперший урок проекту відбувся вже – адже учні разом із вчителями витесують та шліфують стовбці-сидіння самостійно, розробляють макет майбутнього класу.
Поки що, дизайн класу, максимально простий – стільчики з місцевої деревини та фліпчарт.
Наразі, реалізація проекту ще триває, а вже восени на вчителів та учнів чекатиме новий простір, нові формати і відкриття.
Верніше не чекатиме, а навпаки, що дуже важливо, ними ж – вчителями, учнями, батьками – і створюється. Спільний простір маленькими кроками.
А далі в планах за підтримки громади встановити клас на свіжому повітрі, де можна займатися навіть у непогоду.
Дякуємо Наталі за інтерв'ю, а всіх бажаючих запрошуємо долучатись до освітньої програми «Школа 3.0» та «Школа 3.0 Громади» за посиланням cutt.ly/txFM0E
Як виявилось, такий клас - мрія вчителів цієї школи, які вже були знайомі з моделлю інтегрованих уроків. Тож поєднати, наприклад біологію та українську мову, чи фізику та історію тепер набагато цікавіше та наочніше, уроки стануть креативніші, а взаємодія відкритішою.
А найперший урок проекту відбувся вже – адже учні разом із вчителями витесують та шліфують стовбці-сидіння самостійно, розробляють макет майбутнього класу.
Поки що, дизайн класу, максимально простий – стільчики з місцевої деревини та фліпчарт.
Наразі, реалізація проекту ще триває, а вже восени на вчителів та учнів чекатиме новий простір, нові формати і відкриття.
Верніше не чекатиме, а навпаки, що дуже важливо, ними ж – вчителями, учнями, батьками – і створюється. Спільний простір маленькими кроками.
А далі в планах за підтримки громади встановити клас на свіжому повітрі, де можна займатися навіть у непогоду.
Дякуємо Наталі за інтерв'ю, а всіх бажаючих запрошуємо долучатись до освітньої програми «Школа 3.0» та «Школа 3.0 Громади» за посиланням cutt.ly/txFM0E
