Ключові тези етеру «Кадрова автономія в закладах загальної середньої освіти в сучасній Україні» з Володимиром Божинським

Питання кадрової автономії не нове для української системи освіти. Це, фактично, можливість для самостійних рішень керівника ЗЗСО: прийом на роботу, звільнення, призначення чи відкликання з відпустки.

Про передумови запровадження, історію розвитку в Україні, нормативно-правове забезпечення, ключові проблеми реалізації та можливості, які створює кадрова автономія говоримо з юристом, науковим співробітником Аналітичного центру «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка.

Передумови та історія розвитку кадрової автономії

1. Постанова Ради Міністрів УРСР від 8 грудня 1981 року №599 «Про затвердження Положення про відділ народної освіти виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів». Завданням відділу народної освіти визначалося: забезпечення підвідомчих навчально-виховних та інших закладів кваліфікованими кадрами працівників, організація підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації, проведення роботи по вихованню кадрів у дусі комуністичного ставлення до праці та дотриманню трудової дисципліни.

Завданням відділу народної освіти визначалося: забезпечення підвідомчих навчально-виховних та інших закладів кваліфікованими кадрами працівників, організація підготовки кадрів та підвищення їхньої кваліфікації, проведення роботи по вихованню кадрів у дусі комуністичного ставлення до праці та дотриманню трудової дисципліни.

Про кадрову автономію в закладах освіти мова не йшла. Була забезпечена повноцінна централізація відповідних питань по підготовці кадрів та інших.

2. Закон України «Про освіту» (1991 рік) практично заклав основи кадрової автономії, а саме стаття 17, що визначає самоврядування навчальних закладів: передбачає їхнє право на прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників.

3. Закон України «Про освіту» (1999 рік) частково «згорнув» кадрову автономію. У статті 26 було визначено, що призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу.

4. Законом України «Про освіту» (2017 рік) були внесені зміни до статті 26 ЗУ «Про середню освіту», згідно з якою відтепер заступник керівника, педагогічні та інші працівники ЗЗСО призначаються на посаду та звільняються з посад керівником цього закладу. Керівник ЗЗСО має право оголосити конкурс на вакантну посаду.

5. Закон України «Про повну загальну середню освіту» (2020 рік) підтвердив повну кадрову автономію, а саме стаття 38 визначила, що керівник ЗЗСО має право вирішувати й інші питання, повʼязані з трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства.

Ключові проблеми реалізації кадрової автономії

1. Кошторис та штатний розпис: система фінансування шкіл є складною та не надто стабільною. Школи залежить від державного та місцевих бюджетів, використання власних надходжень зарегульоване і прямо залежить від ступеня фінансової автономії.
2. Кадрове забезпечення або хто хоче стати педагогічним працівником: зважаючи на не високу престижність педагогічної праці в комунальних та державних закладах, пропозиція на ринку праці не є достатньою чи високою.
3. Конкурентність: приватні заклади можуть дозволити пропонувати кращі умови праці, порівняно з державними та комунальними закладами.
4. Відповідальність керівних кадрів: підвищення автономії за визначенням покладає на керівника школи додаткову відповідальність, потрібно бути фахівцем з питань трудового законодавства.

Можливості кадрової автономії

Кадрова автономія існує в більшості країн світу. У прагненнях українського народу до Євроінтеграції, у нас немає права рухатись у зворотньому напрямку до централізації

— розповідає Володимир Божинський.

Для закладу і засновника:

• вибір персоналу та формування педагогічної команди: директори мають можливість самостійно вибирати працівників, у тому числі на конкурсних засадах, підбираючи фахівців, які відповідають їхнім потребам і стратегії розвитку.
• виокремлення нового критерію вимірювання ефективності управлінської діяльності директором, а саме 一 успішність здійснення кадрової політики. Основними індикаторами успішної кадрової політики можуть бути укомплектованість закладу освіти працівниками, змінність (плинність) кадрів/ її відсутність.

Якщо є підібраний колектив, він працює як єдиний механізм, відповідно і академічна автономія у формуванні змісту освіти, забезпеченні якості освіти теж буде у виграшній позиції. Ці речі працюють синергетично

— каже Володимир Божинський.

Чи має право начальник відділу освіти погоджувати кадрові накази директорів закладів освіти?

Ні, не має. Переглянемо повноваження органів управління освітою, всі ті, які записані за засновником, або уповноваженим ним органом. Це погодження кошторисів і штатних розписів. Мова не про конкретних людей, а про кількість ставок, годин, про те, що впливає на фінансові питання і оплату праці. Але погодження у нашій системі фактично транслюється як подвійне затвердження.

Я розумію, що начальнику управління освітою, можливо, хотілось би це робити і в неформальний спосіб тиснучи, керуючись традиціями, які ще не відмерли з 1999 року. Система освіти живе традиціями, це такий вислів як: «А завжди так було». Хіба що неформально начальник управління освітою може висловити свою позицію, яку керівник ЗЗСО, керуючись законом, може і проігнорувати.

ВОЛОДИМИР БОЖИНСЬКИЙ

Етер відбувся у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей», що реалізується Центром інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ULEAD з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.