Через повномасштабне вторгнення перед освітянами постало багато викликів: від вибору форми навчання до захисту прав українських вчителів на тимчасово окупованих територіях. Сьогодні освітнім управлінцям потрібно думати не лише про якість освіти, яку діти отримують у їхніх школах, а й про таку базову річ як безпека. Вчителі повинні знати, як діяти в екстрених ситуаціях, а шкільні психологи мають бути готовими допомогти дитині впоратись з панічною атакою.

Громадська організація «Центр Інноваційної Освіти «Про.Світ» зібрала експертів у сфері освіти й випускників своїх програм на Форумі «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час» та запитала їх, як правильно реагувати на ці виклики. Ділимось з вами найцікавішими тезами від спікерів.

В умовах війни неможливо уникнути переведення дітей на дистанційну форму навчання. Через пандемію з цим викликом багато шкіл впорались, але дистанційна освіта все одно програє в якості звичайній. Завдяки нашим Збройним Силам ситуація почала стабілізуватися, тож Сергій Запісов, директор Стрийської початкової №11 та координатор EdCamp, почав готувати інфраструктуру школи до початку нового навчального року одразу, як з'явилась така можливість.

Він ділиться: «У травні я почав готувати у нашій школі укриття. Не знаю, як я відчув таку необхідність, але я розумів, що війна — це надовго, і треба готуватись убезпечити дітей у форматі офлайн-навчання. Ми це робили своїми силами, бо багато коштів держави йде на війну. У вересні ми відновили навчання, і я можу з честю сказати, що ми можемо сховатись в укриття на випадок загрози».

У південних та східних областях ситуація інакша. Аліна Архіпова, директорка Миколаївської гімназії №31 Миколаївської міської ради, поділилась своїм досвідом початку навчального року. У її освітньому закладі про офлайн-навчання можна лише мріяти, тому що навіть онлайн-уроки частина вчителів змушена проводити під вибухами.

Ще одним викликом для Аліни стало те, що вчителі можуть не набрати достатньо дітей у класи й залишитись без роботи. Однак, завдяки якості дистанційної освіти у гімназії, кількість учнів лише збільшилась. У школі ввели посаду заступника директора з діджиталізації — ця людина забезпечує систему комунікації учнів та вчителів, а завдяки автономії заклад відмовився від паперових журналів. Тож вчителі змогли виїхати у безпечні місця без страху бути звільненими через невиконання своїх обов'язків.

Що ж потрібно зробити, щоб стартувати навчальний процес? Як ми вже знаємо, це залежить від регіону. Однак, навіть у відносно безпечних областях України з'явилось багато викликів.

Андрій Закалюк, керівник управління освіти Львівської міської ради, розповідає: «Найскладніше було навіть не підготувати укриття, а прокомунікувати вихід в офлайн. Виникла велика суспільна дискусія. Якби ми орієнтувалися на суспільну думку у фейсбуці, ми б ніколи не відкрили школи. Тим не менш, ситуація виявилась зовсім інакша. Перший тиждень навчання показав, що 90% дітей можуть ходити до школи».

Початок нового навчального року став викликом не лише для працівників шкіл та учнів, а й батьків. Ми запросили до дискусії керівницю освітніх програм в Інституті лідерства УКУ Олену Бортнічук, яка поділилась своїм досвідом як мама. Для Олени важливо те, яка людина буде поруч з її дітьми у момент повітряної тривоги. Сучасний вчитель має вміти організувати клас, підтримати дітей та надати першу домедичну допомогу. Батьки хочуть відчувати довіру до школи та партнерство з її педагогами й адміністрацією.

У школі важливою є не лише фізична безпека, а й психологічна. Психологічна служба школи має дуже обмежений ресурс. Вчителів, учнів та батьків — багато, і на ці кілька сотень людей часто припадає лише 1-3 психологів.

Для Інни Рокотянської, практичної психологині Диканського навчально-виховного комплексу ім. М.В. Гоголя, викликом стало те, як усіх охопити. Тож вона реалізувала кілька проєктів, у яких навчала педагогів своєї громади навичкам ненасильницької комунікації, ідентифікації власних емоцій та почуттів, а також передачі цих навичок іншим.

Зараз механізм роботи, коли компетентний фахівець навчає тих, хто працює поруч з іншими освітянами чи дітьми й може бачити індикатори проблеми, є одним з найдієвіших. Саме тому потрібно вчити педагогів розпізнавати прояви того, що людині необхідна допомога, та правильно підтримувати інших у складних життєвих обставинах.

Так, наприклад, учитель може помітити індикатори травмованості дитини й спрямувати її до шкільного психолога. Перелік індикаторів можна знайти у посібнику «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час» від команди «Про.Світ», який ми презентували під час Форуму.

Захист дітей часто вимагає співпраці різних органів та установ. Зокрема, мова йде про роботу Служб у справах дітей спільно зі школами.

Володимир Лис, керівник Служби у справах дітей Львівської обласної військової адміністрації, зазначає: «Якщо дитина довго не приходить до школи, класний керівник має з'ясувати причину. Якщо вчитель помічає, що дитина страждає від сімейного насилля, він може передати цю інформацію директору школи, а він — звернутися до Служби у справах дітей. Освітяни й медики — це суб'єкти, від яких ми отримуємо подібну інформацію про у першу чергу».

Ми багато говоримо про те, що освітяни мають допомагати, підтримувати й спрямовувати інших. Однак, потрібно нарешті згадати, що вони самі часто потребують психологічної допомоги.

Соломія Бойкович, проєктна менеджерка НДУ, поділилась: «Через тиждень-два після початку повномасштабного вторгнення ми відчули запит на психологічну підтримку для вчителів. Пам'ятаєте, у нас було десь два тижні канікул, а далі потрібно було відновлювати навчання. І тоді відбувались події у Бучі й Ірпені, удар по пологовому будинку в Маріуполі. Це викликало емоції, з якими впоратись неможливо. А вчитель, який є рольовою моделлю для дитини, має демонструвати внутрішню стійкість. Впоратись з цим — це виклик».

Тоді організація звернулась до Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та інших партнерів, і з'явився проєкт «Спільно дня вчителів», частину якого реалізовує і «Про.Світ». Проєкт складається з вебінарів з психологами, онлайн-курсу з професійної психологічної допомоги вчителям, чат-ботів з безпековими інструкціями та інших активностей для освітян.

Запрошуємо вас долучитись до однієї з них — наш прямий етер з експерткою Наталею Каташинською «Навчальний процес та безпека освітян в окупації: юридичні та практичні поради»! Етер відбудеться 11 жовтня о 17:00. Деталі та реєстрація за посиланням.

Дискусію модерувала Анастасія Аносова.
Матеріал впорядкувала Олена Сітченко.