Нова українська школа у воєнний час: ключові тези дискусії Форуму «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час»
Школа є лише частинкою освітньої екосистеми. Саме тому на Форумі «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час» громадська організація «Центр Інноваційної Освіти «Про.Світ» зібрала дуже різних експертів й випускників своїх програм, щоб поглянути на роботу Нової української школи під різними кутами зору.

Що відбувається з НУШ зараз та чого очікувати від неї згодом — у нашому матеріалі з головними тезами від спікерів цієї дискусії.
Середня школа повинна готувати згуртованих, творчих, активних, підприємливих та відповідальних громадян, які можуть посилити державу та забезпечити її економічне та соціальне процвітання. Саме такою і є модель випускника Нової української школи.

Степан Фединяк, заступник декана факультету прикладних наук УКУ, зустрічає в університеті багато абітурієнтів і першокурсників, а також має сина, який розпочав навчання у школі саме у перший рік запуску НУШ. Ми запитали у пана Степана, якими є випускники давно звичної для нас школи сьогодні та чого очікувати від майбутніх випускників НУШ.

Він ділиться: «До нашого університету вступають абітурієнти з високими балами ЗНО, тому мені складно описати загальну картину. Однак, все ж є проблеми — і здебільшого це те, що випускники не знають, чого хочуть. Багато хто обирає спеціальність наосліп або тому, що так сказали батьки. Це неправильно. Як батько я хотів би, щоб в 11-12 класі мої діти могли зорієнтуватися, що їм цікаво. Якщо дитина знає, що вона любить, їй буде легше досягти успіху».

Однією з частин формули НУШ є виховання на цінностях. Нова українська школа покликана орієнтувати дітей на повагу до прав людини, демократію, підтримку добрих ідей, а також плекати українську ідентичність. Оксана Клепуц, випускниця навчальних програм «Про.Світ» та директорка Козівського ОЗЗСО-ліцею імені М. Гаврилка при ЛНУ імені І. Франка, вважає, що зараз найбільшу увагу у школі потрібно приділяти такій цінності як гідність. Вона є основою для усіх інших цінностей. Саме тому вчитель та директор мають демонструвати її на особистому прикладі.

Окрім цього, пані Оксана поділилась: «Вчителі часто не можуть відірватися від старої парадигми. Ми звітуємо на педраді, що гарно виконали програму. Однак, ми часто не бачимо за виконанням програми результату дитини. Скільки дітей справді виконало програму? Це близько 4% від класу. Зараз важливо вкладати не лише у дітей, а й у вчителів. І це — робота директора. У старій парадигмі директор — це господарник. А зараз у директора має бути бачення розвитку вчителів та власне школи. Також він повинен розуміти свої повноваження та мати відвагу діяти відповідно до них всупереч усталеним підходам вищих освітніх структур».
Артур Пройдаков, керівник методичного та соціального напрямку ЗО ПЗНС «Мідград» та переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021 вважає, що НУШ повністю себе виправдала у 1-4 класах. Але втілення другого етапу реформи, особливо зараз, викликає певні побоювання, бо це вже не так просто. Сьогодні увага директорів спрямована насамперед на забезпечення безпеки навчального процесу. Про це ми детальніше говорили під час другої панельної дискусії — з її ключовими тезами можна ознайомитись у цій статті.

Однак, продовжувати вектор НУШ потрібно. Окрім високого рівня академічних знань, школа повинна давати й розуміння, як влаштоване життя і чим у ньому керуватись. НУШ дозволяє організувати навчальний процес таким чином, щоб усі його складові задовольняли потреби дитини в розвитку її особистості, а не освітніх структур — у виконанні планів.

Артур наголошує, що учень може впливати на навчальний процес: «Я — вчитель української мови та літератури. Для мене важливо, щоб учень висловлював свою думку з приводу того чи іншого літературного твору. Можливо, ця точка зору не буде перегукуватись з моєю або тією, яка написана у підручнику. Головне — щоб він міг її аргументувати. Світ не чорно-білий, а складний та заплутаний. Є багато різних думок, і ми повинні зважати на думку дитини. Потрібно формувати, грубо кажучи, критичне мислення, і тоді в 11 класі випускники будуть краще усвідомлювати, до яких професій у них є нахил та чим вони хочуть займатись».
Ще однією складовою формули НУШ є вмотивований вчитель. Нова школа потребує вчителя, який зможе стати агентом змін і який буде другом для дитини. Про місце вчителя в екосистемі НУШ з нами поділився директор Інституту післядипломної освіти Київського Університету імені Бориса Грінченка Михайло Войцехівський.

Він зазначив: «Реформа НУШ була на часі й була необхідною, але вона почала будувати будинок не з фундаменту, а з даху. Тобто, з'явилась певна нормативна база, а механізмів втілення цієї нормативної бази досі немає. Тому відбулось розфокусування завдань, цілей та бачення реформи. Органи управління дивились на НУШ як на матеріальну базу: у фокусі уваги управлінців була реалізація коштів. У фокусі уваги комерційних структур були технології. Усе це перейшло й у фокус уваги батьків.

На жаль, у фокусі уваги не було основного — вчителя, який і є фундаментом цього будинку. Починати варто саме з підготовки вчителя, і це мають бути не курси підвищення кваліфікації, а більш комплексна робота. Варто працювати з цінностями педагога та якостями особистості — це саме те, що забезпечує досягнення мети НУШ».
До початку реформи багато вчителів не знали, як побудувати навчальний процес таким чином, щоб він був орієнтованим на дитину. Підготовка вчителів до викладання у НУШ частково це їм показала, і цю роботу потрібно продовжувати. Однак, важливо, щоб підвищення кваліфікації вчителя було цікавим та ефективним, а педагоги — вмотивовані та відкриті до нових знань та підходів,

Вікторія Топол, колишня головна редакторка медіа «НУШ», зазначає: «Продовження реформи НУШ — це не тільки про методики викладання, а й про підвищення кваліфікації. У 2018 році дослідження показали, що наявна система не є ефективною. Є багато інститутів післядипломної освіти, які добре працюють, але чому ми вирішили, що навчати вчителів НУШ для 5-6 класу без спеціальної підготовки тренерів, як це було для вчителів початкової школи, буде ефективно?»

Також Вікторія зазначила, що для розвитку реформи НУШ потрібно займатися реформою оплати праці вчителів, змінювати ставлення до нововведень та пропрацьовувати систему оцінювання учнів. Це має бути комплексною роботою Міністерства освіти та науки України, Департаментів освіти та науки міських рад та обласних державних адміністрацій та інших органів тощо.
Про реформу НУШ найлегше говорити в колі, яке це приймає. Однак, реформу недостатньо лише приймати. Потрібно працювати над її впровадженням і розвитком. Іноді це вимагає більше зусиль, ніж здається. Зараз — саме час робити більше й рости самим. Своїми думками з цього приводу поділилась народна депутатка України, секретариня Комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій Наталія Піпа:

«Держава — це ми. І сьогодні ми, як і наші ЗСУ, маємо брати на себе те, що нам не характерне. У свій час я змінила бізнес, страхування і фінанси на Центр для дітей з особливими потребами «Джерело» і стала фандрейзером. А пізніше, після Революції Гідності, пішла брати виклики далі — у Верховну Раду. Чому я це все говорю? Бо я знаю, що ви це все теж можете, але ще про це не знаєте. У Міністерстві, як і у ВРУ, немає кому працювати — людей туди обирали за гаслами..

На жаль, наша місія не закінчується на тому, що ми маємо ходити на вибори. Ви — прекрасні освітяни, але зараз немає кращих управлінців, ніж ви. Тому треба ставати управлінцями. Так само як і наші ЗСУ поняття не мали, що таке NLAW. Ми маємо брати на себе те, що для нас не характерне і що ми за інших умов не робили б. За цю державу пролито дуже багато крові. Тож ви маєте ставати директорами, керівниками управлінь освіти та департаментів, змінювати кадри в Міністерстві й працювати над тим, про що ми зараз говоримо».

У цю статтю ми вмістили лише ключові тези наших спікерів під час дискусії та радимо переглянути повний запис цієї частини Форуму.

Більше корисної інформації про управління навчальним процесом під час війни — у нашому посібнику «Сьогодні заради майбутнього. Школа у воєнний час».

Форум реалізовано за підтримки Програми ULEAD з Європою.

Дискусію модерувала Олександра Пєтушкова.
Матеріал впорядкувала Олена Сітченко.