Пошук по сайту

Назад до Громадам - про освіту
26.11.2023
~ 7 хв.

Оплата простою

матеріал підготовлено у співпраці з
Службою освітнього омбудсмена

Простій – це зупинення роботи, яке викликане одним із таких факторів:

  • відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи;
  • відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи;
  • невідворотною силою;
  • іншими обставинами (стаття 34 Кодексу Законів про працю України).

Докладно про особливості оголошення простою читайте в окремому розділі Довідника.

Оплата простою залежить від того, був він спричинений із вини працівника чи іншими факторами.

Оплата простою з вини працівника

Статтею 113 Кодексу законів про працю України визначено, що час простою з вини працівника не оплачується. Трудове законодавство не визначає випадки простою з вини працівника. Юристи на LIGA ZAKON зазначають, що причинами простою з вини працівника можуть бути:

  • порушення трудової дисципліни;
  • порушення техніки безпеки;
  • навмисне пошкодження виробничого обладнання;
  • інші причини.

Оплата простою не з вини працівника — трудове законодавство

Відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України, час простою не з вини працівника, зокрема на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника, для людей, які його оточують, і/або навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Також ці норми оплати простою зазначаються в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 “Щодо організації роботи під час простою на підприємстві”.

Оплата простою працівникам закладів загальної середньої освіти

Під час пандемії COVID-19 і воєнного стану у керівників закладів освіти, працівників цих закладів виникали та виникають питання щодо оплати простою.

Освітній омбудсмен роз’яснює, що положення статті 113 Кодексу Законів про працю України встановлює нижню границю оплати простою — 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), але водночас не передбачає заборону здійснювати оплату простою вище, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто законодавство не забороняє керівнику закладу освіти виплачувати працівникові повну середню заробітну плату. Більший розмір оплати простою може встановлюватися галузевими нормативними документами та колективними договорами. Але простій не може оплачуватися менше, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Пункт 8.3.3 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021—2025 роки визначає, що сторони рекомендують забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини, зокрема на період оголошення карантину, в розмірі середньої заробітної плати.

Процедура виплати заробітної плати працівникам закладів освіти під час простою також визначена листом МОН від 25.04.2022 року № 1/4444-22.

Оплата простою в умовах воєнного стану

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 221 “Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану”, керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні надається право в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 28.03.2022 № 274 “Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні”, органи управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, зокрема у підпорядкуванні яких перебувають заклади загальної середньої освіти та установи освіти, мають забезпечити та організувати оплату праці працівників закладів освіти та установ освіти незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, зокрема через прийняття рішення (розпорядження, наказу) про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації.

Зміни у формулі субвенції щодо оплати простою

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1472 “Деякі питання розподілу обсягу освітньої субвенції на 2023 рік” було внесено зміни до формули розподілу освітньої субвенції.

Зміни у формулі субвенції щодо оплати простою також визначені у листі МОН від 10.01.2023 № 1/385-23 “Про розрахунок обсягу освітньої субвенції на 2023 рік”.

Освітній омбудсмен у роз’ясненні щодо змін до розподілу освітньої субвенції звертає увагу на необхідності враховувати, що простій виплачується 2/3 від окладу, без урахувань різноманітних доплат та нарахувань, і зазначає: “Пунктом 6 змін до Формули освітньої субвенції визначено, що освітня субвенція в частині оплати простою, що передбачається обласним бюджетом, дорівнює добутку 2/3 посадового окладу вчителя вищої категорії з підвищенням та кількості педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, яким (в яких) оголошено простій в області. Цей добуток (кошти розраховані на простій) збільшується на 22% для нарахування єдиного соціального внеску на фонд заробітної плати”.

Зміни до порядку отримання територіальними громадами коштів субвенції на оплату простою

Освітній омбудсмен у роз’ясненні щодо змін до розподілу освітньої субвенції проаналізував зміни до порядку отримання територіальними громадами коштів субвенції на оплату простою. Він зазначає, що до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 6 “Деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам” було додано пункт 3-4, яким визначено порядок отримання коштів освітньої субвенції на оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти територіальної громади, яким (в яких) оголошено простій. Відповідно до цих пунктів, розпорядники субвенції за бюджетами територіальних громад до 10 числа кожного місяця мають подавати до відповідного розпорядника субвенції відомості про фактичну кількість таких педагогічних працівників. На підставі даних розпорядник субвенції щомісяця розподіляє між місцевими бюджетами у встановленому порядку обсяги освітньої субвенції для фінансування простою.

У Постанові Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1472 “Деякі питання розподілу обсягу освітньої субвенції на 2023 рік” зазначається, що облдержадміністрації здійснюють розподіл обсягу субвенції, що спрямовується на оплату праці педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти територіальної громади, яким (в яких) оголошено простій, між бюджетами територіальних громад на підставі даних про фактичну кількість таких педагогічних працівників.

Освітній омбудсмен у роз’ясненні зазначає, що автономія закладів освіти передбачає зокрема й фінансову автономію і надає можливість керівникам закладів освіти, у разі наявності власної бухгалтерії, розпоряджатися фінансами та спрямовувати їх на нагальні потреби. Також він звертає увагу, що не є зрозумілим, чому визначення обсягів коштів за оплату простою покладається на обласні державні адміністрації, адже такий спосіб оплати змушує зменшити оплату простою до 2/3 посадового окладу, а не середньої заробітної плати. Освітній омбудсмен зазначає, що громади матимуть змогу оплачувати простій у розмірі середньої заробітної плати, якщо матимуть економію освітньої субвенції або виділять на це власні кошти.

Листок непрацездатності та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності під час простою

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, серед яких, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві. Відповідно до частини 1 статті 23 цього ж Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності.

Але, згідно з листом Пенсійного фонду України від 22.02.2023 р. № 2800-030401-8/9101, оскільки під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період. Застрахована особа в період перебування у простої в будь-якому разі отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 – 9 частини першої статті 15 Закону, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у листі Пенсійного фонду України наголошується, що якщо у період простою не з вини працівника була необхідність виходу працівника на роботу, і в дні виходу на роботу настала тимчасова непрацездатність працівника, через яку він втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується та має оплачуватися на загальних підставах.

Додаткова література та публікації: