Особливості оголошення простою

Що таке простій та які його причини

Відповідно до статті 34 Кодексу Законів про працю України, простій – це зупинення роботи, яке викликане одним із таких факторів:

• відсутністю організаційних умов, необхідних для виконання роботи;
• відсутністю технічних умов, необхідних для виконання роботи;
• невідворотною силою;
• іншими обставинами.

У законодавстві не визначено перелік «інших обставин», які можуть призвести до простою.

Звертаємо увагу, що оголошення простою для економії коштів є неправомірним.

Кому може бути оголошено простій

Простій може бути оголошений:

– на всьому підприємстві, установі чи організації;

– в окремому структурному підрозділі;

– для окремого працівника.

Організація роботи під час простою

Дії працівників і роботодавця у разі виникнення простою визначаються в листі Міністерства праці та соціальної політики України (зараз – це Міністерство соціальної політики України) від 23.10.2007 № 257/06/187-07 “Щодо організації роботи під час простою на підприємстві”.

Дії працівника під час простою

Відповідно до згаданого листа, про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто воно може бути як усним, так і письмовим. Головне, щоб таке попередження було своєчасним.

Дії роботодавця під час простою

Відповідно до згаданого листа, на час простою не з вини працівника роботодавець оформляє акт простою. У цьому акті фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи.

Також на час простою не з вини працівника роботодавець (власник або уповноважений ним орган) видає відповідний наказ. У закладі освіти наказ про оголошення простою видає керівник закладу освіти. Хочемо зауважити, що в наказі про оголошення простою варто зазначити дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або умову, з якою пов’язане закінчення простою.

Відповідно до статті 34 Кодексу Законів про працю України, у разі простою роботодавець може перевести працівників за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Чи зобов’язаний працівник виходити на роботу під час простою

Відповідно до вже згаданого нами листа Міністерства праці та соціальної політики України (зараз – це Міністерство соціальної політики України), якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, роботодавець (власник або уповноважений ним орган) повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Також питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

На довідковому сайті освітній омбудсмен пояснює, що керівник закладу освіти не має права зобов’язувати працівників виходити на роботу під час простою. В умовах воєнного стану виходити на роботу в разі оголошення простою працівник має тільки, якщо був виданий відповідний наказ місцевої військової адміністрації долучатися до робіт із забезпечення діяльності критичної інфраструктури.

Заміна працівника, який знаходиться на простої

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “”Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану“, для усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, зокрема внаслідок фактичної відсутності працівників, які перебувають у простої, роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Листок непрацездатності під час простою

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, серед яких, зокрема тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві. Відповідно до частини 1 статті 23 цього ж Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності.

Але, згідно з листом Пенсійного фонду України від 22.02.2023 р. № 2800-030401-8/9101, оскільки під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником, у нього у разі хвороби або травми, тривалість якої співпадає з часом простою, не настає стан тимчасової непрацездатності в цей період. Застрахована особа в період перебування у простої в будь-якому разі отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1 – 9 частини першої статті 15 Закону, в період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.

Водночас у лист і Пенсійного фонду України наголошується, що якщо у період простою не з вини працівника була необхідність виходу працівника на роботу і в дні виходу на роботу настала тимчасова непрацездатність працівника, через яку він втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується та має оплачуватися на загальних підставах.

Докладно про оплату простою – в окремому розділі Довідника.