Розірвання трудового договору

матеріал підготовлено у співпраці з

Службою освітнього омбудсмена

Розірвання трудових відносин регулюється Кодексом законів про працю України (статті 36, 38 та 39 Кодексу).

Особливості трудових відносин в умовах воєнного стану, зокрема розірвання трудового договору, встановлено Законом України від 15.03.2022 № 2136-IX ”Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Детально про це читайте в окремому розділі Довідника.

Хто може розірвати трудовий договір
Трудовий договір можливо розірвати за ініціативою як працівника, так і роботодавця (статті 38 та 39 Кодексу законів про працю України).

Особливості розірвання трудового договору в умовах воєнного стану:

з ініціативи працівника

Працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я) (стаття 4 ”Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”).

з ініціативи роботодавця

Допускається звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Норми статті 43 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) передбачають розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), але під час дії воєнного стану ці норми не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів (стаття 5 Закону).

Підстави розірвання трудового договору

Для припинення трудового договору підставами є:

угода сторін;
закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 Кодексу), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення;

призов або вступ працівника або роботодавця-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи та посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу;

розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 Кодексу), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 Кодексу) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45 Кодексу);
переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію, або перехід на виборну посаду;
відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
укладення трудового договору (контракту) всупереч вимогам Закону України “Про запобігання корупції, встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
з підстав, передбачених Законом України “Про очищення влади”;
набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом;
смерть роботодавця-фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою;
смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль;
підстави, передбачені іншими законами.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця через порушення працівником законодавства

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках, зазначених у статті 41 Кодексу законів про працю України:

одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами;
винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;
вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили;
винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку роботодавця;
вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
перебування всупереч вимогам Закону України “Про запобігання корупції” у прямому підпорядкуванні у близької особи;
наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України “Про запобігання корупції”;
припинення повноважень посадових осіб;
неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (стаття 41 Кодексу).

Хто має переважне право залишитись на роботі при вивільненні

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

сімейним особам – при наявності двох і більше утриманців;
особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;
працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (стаття 42 Кодексу).

Як відбувається комунікація між працівником та роботодавцем

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (стаття 7 Закону).

Дізнатись про особливості поновлення на роботі можна в окремому розділі Довідника.