Академічна автономія закладів загальної середньої освіти України: виклики та можливості

авторка Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов №1, заслужена працівниця освіти України

Академічна автономія набуває особливого значення в умовах реформування української освіти, воєнних викликів та інтеграції до європейського освітнього простору.

Наприклад, академічна автономія в умовах воєнного стану стала не лише інструментом розвитку, а й засобом адаптації освітнього процесу до нових реалій. Вона дозволяє школам оперативно змінювати формати навчання (дистанційний, змішаний, очний), впроваджувати психосоціальну підтримку дітей та реагувати на суспільні запити.

Академічна автономія дає школі змогу створювати партнерства з громадськими організаціями, університетами, посольствами. Це відкриває нові горизонти для міжкультурних та міжнародних проєктів, що ми успішно практикуємо у Київській гімназії східних мов №1.

Академічна автономія закладу загальної середньої освіти – це не лише право, а й відповідальність керівника, педагогічного колективу та всіх учасників освітнього процесу. У сучасних умовах українська освіта все більше рухається до децентралізації та розширення свободи закладів освіти у прийнятті рішень. Проте цей процес супроводжується не лише новими можливостями, а й значними викликами.

Академічна автономія як стратегічний вибір

Закон України «Про освіту» гарантує академічну автономію, що включає право закладу самостійно визначати освітні програми, методики викладання, структуру освітнього процесу та розвивати власну науково-дослідну діяльність. Водночас автономія – це не лише набір прав, а й стратегічний вибір керівника. Вона потребує вміння балансувати між свободою і відповідальністю, між гнучкістю та якістю освіти.

Основні складові академічної автономії

1. Освітня програма
Заклади освіти можуть розробляти власні освітні програми або використовувати типові. Це дає змогу враховувати специфіку регіону, інтереси учнів та освітню місію школи. У Київській гімназії східних мов ми інтегруємо вивчення східних мов із загальноосвітніми предметами, створюємо власні авторські курси та підручники.

2. Гнучкість у виборі методик навчання
Вчителі отримують можливість застосовувати інноваційні педагогічні підходи: STEM-освіту, інтегровані курси, проєктне навчання, ділові ігри. Це сприяє не лише підвищенню якості освіти, а й розвитку творчого потенціалу учнів.

3. Самостійність у визначенні режиму роботи
Заклади можуть обирати структуру навчального року (за триместрами, семестрами тощо), встановлювати тривалість навчального дня, режим занять та форми організації освітнього процесу.

4. Академічна доброчесність
Академічна автономія неможлива без доброчесності – дотримання норм чесності в навчанні, недопущення плагіату, забезпечення прозорості оцінювання та відповідальності учасників освітнього процесу.

Виклики академічної автономії

Попри переваги, автономія несе певні ризики та виклики:

• Необхідність підготовки кадрів – педагоги мають бути готові до роботи в умовах автономії, що потребує підвищення кваліфікації, освоєння нових методик викладання та управління освітнім процесом.
• Фінансова відповідальність – автономія передбачає раціональне використання бюджетних коштів, залучення додаткових ресурсів, управління фінансами школи.
• Опір змінам – не всі учасники освітнього процесу готові до нововведень, що потребує ефективної комунікації та роботи з мотивацією колективу.

Академічна автономія як інструмент розвитку

У часи демографічних змін деякі школи змушені закриватися через недостатню наповнюваність класів. Але академічна автономія дає можливість:

• пропонувати унікальні освітні програми, які приваблюють дітей не лише з села, громади а й з інших частин міста чи області;
• розвивати напрямки, які відповідають запитам батьків: двомовне навчання, профільні класи з поглибленим вивченням математики, IT або іноземних мов;
• формувати спільні освітні простори з іншими закладами та організаціями, створюючи інтегровані освітні хаби.

Наприклад, у малих громадах школи, які впровадили фінансову грамотність, робототехніку або екологічні проєкти, зуміли не лише втримати учнів, а й привернути увагу батьків з сусідніх населених пунктів.

В умовах конкуренції між школами академічна автономія є важливим інструментом створення унікального освітнього простору. Вона дозволяє школам не конкурувати за типовими рейтингами, а створювати власні освітні «блакитні океани», де головною цінністю стає індивідуальна освітня траєкторія учня.

Стратегія блакитного океану та пошук власної унікальності

У традиційній освіті школи конкурують за рейтинги, контингент учнів, результати ЗНО. Це створює «червоний океан» – простір гострої конкуренції та обмежених ресурсів. Академічна автономія дозволяє вийти з цього середовища та створити власний «блакитний океан» – унікальну освітню нішу, де школа формує свою екосистему навчання.

Щоб реалізувати цю стратегію, заклад освіти має:

• визначити свою освітню унікальність – які особливі освітні програми чи методики вирізняють школу;
• посилити власні сильні сторони – наприклад, використання авторських курсів, міжнародного співробітництва, багатомовної освіти;
• позбутися зайвого – відмовитися від застарілих підходів, які не створюють додаткової цінності для учнів;

створити нові освітні можливості – інтегрувати сучасні технології, гнучкі формати навчання, проектну та практичну освіту.

Що може зробити керівник для ефективного впровадження автономії?

1. Розробити стратегію автономного розвитку – визначити місію, цінності та унікальність закладу.
2. Створити команду змін – залучити ініціативних учителів, батьків, учнів до формування освітньої політики школи.
3. Запровадити нові освітні формати – використовувати дистанційне навчання, цифрові технології, інтегровані уроки.
4. Забезпечити фінансову прозорість – навчитися ефективно управляти ресурсами та залучати додаткове фінансування.

Підтримувати комунікацію – пояснювати зміни учням, батькам, вчителям, залучати їх до прийняття рішень.

Висновки

Академічна автономія – це не просто можливість, а необхідність для розвитку сучасної освіти. Її ефективне впровадження дозволяє закладу освіти стати конкурентоспроможним, інноваційним та орієнтованим на майбутнє. Головне – навчитися використовувати цю свободу відповідально та стратегічно, щоб створювати нові освітні можливості для учнів та суспільства.