Покращення умов роботи працівників психологічної слуби школи

Кадрове забезпечення

Психолог та психологічна служба дуже потрібні у кожній школі, адже й учням, і працівникам закладу необхідна фахова психологічна допомога та підтримка. В умовах повномасштабної війни ця потреба лише зросла. До складу психологічної служби закладу загальної середньої освіти входять практичний психолог та соціальний педагог. Психолог займається психологічним супроводом здобувачів освіти, психологічною діагностикою, надає консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку, працює з постраждалими від насильства дітьми тощо, а соціальний педагог здійснює соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах, проводить просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо.

Проте у 2023/2024 навчальному році в закладах загальної середньої освіти наявні практичні психологи:

у 75% міських шкіл

у 40% сільських.

Кількість психологів на ставку в містах складає 0,93 особи, у селах — 0,76 особи. Такі дані Інституту освітньої аналітики наведені в дослідженні “Психологічна служба у школах: вплив повномасштабної війни”.

Соціальні педагоги, за цими ж даними, є:

у 46% міських шкіл

у 22% сільських.

Кількість соціальних педагогів на ставку в містах складає 1,06 особи, у селах — 0,83 особи.

Співвідношення кількості дітей у закладі освіти та ставки у працівників психологічної служби. Педагоги не входять до цих розрахунків.

Пункт 5 Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти встановлює, що одна ставка психолога та соціального педагога у сільській місцевості вводиться лише за наявності:

300 учнів в сільській місцевості
700 учнів у міській місцевості.

Якщо учнів менше у закладі освіти, то відповідно вводиться 0,25, 0,5 або 0,75 ставки залежно від кількості учнів.

Проте, за результатами дослідження, засновники не завжди дотримуються нормативів: впроваджують меншу кількість ставок або розмір ставки не відповідає кількості дітей, вводять лише одну посаду — практичного психолога чи соціального педагога. Особливо актуально це стало під час війни, через скорочення освітньої субвенції.

Як демонструє згадана вище статистика, у частині шкіл відсутні практичні психологи чи соціальні педагоги, на оголошені вакансії немає фахівців. У місті складно знайти фахівця через неконкурентну заробітну плату, в селах — через територіальну віддаленість. Через низьку зарплату високою є плинність кадрів.

Інколи ставки працівників психологічної служби розподіляють між собою заступники директора, педагоги-організатори або інші вчителі. У таких випадках якість психологічної роботи є низькою.

Частина фахівців, щоб збільшити свій дохід, змушені суміщати основну роботу з іншою в цьому закладі освіти чи поза межами закладу, хоча від цього страждає якість основної роботи. Поєднують посади практичного психолога та соціального педагога, педагога-організатора тощо, проведення корекційних занять з учнями з особливими освітніми проблемами, гурткову роботу.

Професіоналізм працівників психологічної служби

Іншою проблемою є кваліфікація та професіоналізм працівників психологічної служби, адже більш кваліфіковані фахівці через неконкурентну заробітну плату та незадовільні умови праці знаходять іншу роботу. А молодим фахівцям необхідний час для опанування особливостей роботи у школі.

Психологи та соціальні педагоги не можуть системно працювати з учнями під час освітнього процесу – в освітньому процесі відсутній окремо виділений час для роботи з учнями

Робота психологів та соціальних педагогів з учнями під час освітнього процесу наразі не унормована. У дослідженні працівники зазначають, що не мають чітко визначених годин для систематичної роботи з певним класом чи групою під час освітнього процесу. Під час освітнього процесу вони не можуть проводити психологічне діагностування, просвітницькі заходи, тренінги, заходи із психологічної самодопомоги тощо. Тому практичні психологи та соціальні педагоги шукають можливості працювати з дітьми під час виховних годин, уроків фізкультури, мистецтва, на перервах, після уроків, під час заміни іншого вчителя. І лише у частині закладів освіти, де керівники розуміють важливість системної й послідовної роботи працівників психологічної служби з дітьми, їм виділяють певні години в освітньому процесі для роботи.

Положення про психологічну службу у системі освіти України не унормовує роботу психологічної служби зі здобувачами освіти під час освітнього процесу.

А лист МОН від 04.07.2012 № 1/9-488 “Щодо організації та проведення “години психолога” у загальноосвітніх навчальних закладах” рекомендує фахівцям психологічної служби впроваджувати “годину психолога/соціального педагога” як позакласну роботу раз на місяць для кожної групи чи класу. Але “година психолога” не закріплена у розкладі. Лист МОН від 21.08.2023 № 1/12492-23 “Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2023/2024 навчальному році” визначає, що працівники психологічної служби реалізують свою діяльність через викладання навчального матеріалу за програмами курсів за вибором, факультативів, гуртків психологічного та соціально-педагогічного спрямування. Але оплата варіативної частини здійснюється за кошти місцевих бюджетів, які під час війни досить обмежені. Це все ускладнює роботу працівників психологічної служби.

Навантаження іншою роботою

Натомість адміністрація закладів освіти не завжди розуміє сфери відповідальності психологічної служби та покладає на працівників психологічної служби інші обов’язки, які виходять за межі посадових. Наприклад, ведення соціальних мереж закладу освіти, організацію роботи їдальні, ведення документації, яку має робити адміністрація.

Через відсутність фахівців в інших школах громади до працівників психологічної служби звертаються за консультаціями вчителі та адміністрація інших шкіл. Психологи беруть участь у роботі поліції та соціальних служб (допитах, обстеженнях домогосподарств), зокрема тих, що не стосуються учнів закладу освіти, де вони працюють.

Не унормована робота психологів із педагогічними працівниками

Педагог в умовах війни працює з великою кількістю дітей та колег із різним травматичним досвідом, на нього самого впливає війна. Психологи закладу освіти можуть надавати фахову допомогу й педагогічним працівникам, зокрема допомагати педагогічним працівникам впоратися з професійним виснаженням, запобігати професійному вигоранню, посилювати їхню здатність долати стреси. Але нормативними документами психологи більше зорієнтовані на роботу з дітьми. Кількість педагогів у закладі освіти не входить до визначення ставки працівників психологічної служби.

Тому необхідно передбачити у нормативних документах обов’язкову роботу практичного психолога з педагогічними працівниками закладу освіти та внести зміни у розрахунок співвідношення ставки працівників психологічної служби не лише від кількості дітей, а в сумі кількості дітей та педагогів.

Перевантаженість документацією та неунормоване звітування працівників

Частина учасників дослідження зазначають, що кількість документів, які мають заповнювати працівники психологічної служби, є надмірною, деякі документи дублюються, облік робочого часу надто детальний, і заповнення документації займає багато часу.

Працівники психологічної служби ведуть документацію відповідно до наказу МОН від 28.12.2006 № 864 “Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України”. Цей документ є застарілим, у ньому використовуються посилання на закони та нормативні документи, які втратили чинність, застарілі й некоректні терміни, наприклад, “діти-інваліди”, “навчальні заклади” тощо. Цей документ налічує близько десяти документів, які мають вести соціальні педагоги.

Лист МОН від 24.07.2019 № 1/9-477 “Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України” визначає більше десятка типових документів, які психологи та соціальні педагоги використовують у роботі. Це, зокрема, річний план роботи практичного психолога, журнал практичного психолога, протоколи індивідуальної психологічної діагностики та консультації, протоколи групової психологічної діагностики тощо.

Крім того, у більшості закладів загальної середньої освіти діє вимога заповнювати всю перераховану документацію у паперовій формі. Деякі працівники ведуть її в електронній формі, а потім друкують.

Звітування працівників психологічної служби на рівні країни відбувається на приватному сайті, який належить ФОП.

Також у дослідженні практичні психологи та соціальні педагоги повідомляють, що звітуються за кількома напрямами. Це загальні внутрішньошкільні статистичні звіти про їхню роботу у кінці семестру та аналітичний звіт у кінці року. Ці звіти містять докладну інформацію про виконану роботу (кількість активностей за кожним з видів і форм роботи, кількість охоплених учасників освітнього процесу, теми роботи тощо) відповідно до річного плану роботи. Також вони звітують про зміст своєї роботи за темами та напрямами управлінню освіти та (або) консультантам центрів психологічної служби громади чи області. Запити на оперативне звітування та надання інформації можуть надходити без попередження, і надається дуже мало часу на формування відповідного звіту чи пошук потрібної інформації, наприклад, “до кінця дня” чи “протягом пів години”.Крім пункту 5 розділу ІІІ наказу МОН від 28.12.2006 № 864 “Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України” жоден інший нормативний документ не передбачає формат та періодичність звітування працівників психологічної служби у закладах загальної середньої освіти.

Незадовільні умови праці

Для нормальної роботи з дитиною, зокрема створення атмосфери довіри та конфіденційності психологу і соціальному педагогу потрібен окремий кабінет, належно обладнаний всім необхідним. Робочий кабінет практичного психолога (соціального педагога) призначений для проведення індивідуальної психодіагностичної, корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи; індивідуальної консультаційної роботи зі здобувачами освіти, педагогічними працівниками, батьками, а також для підготовки до занять, тренінгів, виступів; обробки результатів психологічних обстежень та оформлення висновків і рекомендацій. Його рекомендується укомплектувати: меблями, сейфом, комп’ютером та оргтехнікою, канцелярським приладдям (пункт 2.1 розділу 2 та пункт 3.1 розділу 3 Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів).

Але на практиці не всі працівники мають окремі кабінети. За даними ІМЗО, отриманими на запит у межах дослідження (звертаємо увагу, що це дані про працівників психологічної служби усіх закладів освіти, а не лише закладів загальної середньої освіти), лише трохи більш ніж половина психологів забезпечені окремими кабінетами – 52,7 %, ще 40,5 % суміщають кабінет з іншими фахівцями, а 3,6 % не мають кабінету взагалі. Серед соціальних педагогів 32,8 % мають окремий кабінет, 59,6 % суміщають кабінет з іншими фахівцями, а 7,6 % зовсім не мають кабінету. За даними ІМЗО на запит авторів дослідження, 62% практичних психологів забезпечені комп’ютерною технікою, а 32% користуються нею спільно з іншими педагогами. Серед соціальних педагогів забезпечені технікою 56%, а 39% користуються нею разом з іншими педагогами. Через це частина працівників змушені закуповувати техніку та витратні матеріали й облаштовувати кабінет за власні кошти, а інколи звертатися до батьків із проханням про таку допомогу.

Відсутність міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії між працівниками психологічної служби закладів освіти та іншими фахівцями у громадах

Професійна діяльність практичного психолога охоплює і ті нормотипові випадки, у яких до роботи з учасниками освітнього процесу мають підключатися інші фахівці.

Працівники психологічної служби у дослідженні зазначають, що їм бракує чітких алгоритмів дій, коли саме, як і до кого переспрямовувати учнів. Адже в деяких громадах фахівці можуть бути недоступні у громаді, особливо у сільській, мати довгу чергу на прийом або надавати послуги, вартість яких перевищує фінансові можливості родин. Відсутній також алгоритм роботи працівників психологічної служби з поліцейськими. Проблемою є надання психологічної допомоги тим учасникам освітнього процесу, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та за кордоном.

Тому варто узгодити питання взаємодії працівників психологічної служби з усіма сторонами, залученими державою до надання психологічної підтримки.
Докладно про проблеми працівників психологічної служби читайте у дослідженні “Психологічна служба у школах: вплив повномасштабної війни”. Аналітичний звіт розроблений командою Аналітичного центру CEDOS у межах проєкту “Про.Фахівці: Адаптація роботи психологічних служб шкіл до викликів, зумовлених війною” на замовлення громадської організації “Центр інноваційної освіти “Про.Світ” за підтримки Plan International Ukraine та за сприяння Служби освітнього омбудсмена України.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ

Для розв’язання описаних у публікації проблем працівників психологічної служби, Служба освітнього омбудсмена та Центр інноваційної освіти “Про.Світ” пропонують:

Започаткувати системний супровід молодих фахівців психологічної служби у закладах освіти.
Унормувати в нормативних документах напрями, зміст і форми роботи практичного психолога з педагогічними працівниками закладу освіти.
Ініціювати розробку безоплатного навчального курсу для підвищення кваліфікації працівників психологічної служби, у якому висвітлювалися б особливості роботи з дітьми та сім’ями військових, зокрема тими, де члени родини загинули чи зникли безвісти, особливості роботи з дітьми, які перебували (перебувають) на територіях, близьких до бойових дій і до кордонів з країною рф та рб, тимчасово окупованих територіях, за кордоном, насильно депортовані тощо.
Унормувати групову роботу психолога з учнями шляхом внесення змін до Положення про психологічну службу у системі освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 22 травня 2018 року № 509, або розробкою нового відповідного наказу.
Здійснити аналіз документів та визначити ті, які є обов’язковими для працівників психологічної служби, й затвердити вичерпний перелік цих документів наказом Міністерства освіти і науки України. Водночас ведення інших документів, не передбачених вичерпним переліком, скасувати.
Передбачити введення частини документів в електронному форматі.
Внести зміни до пункту 5 Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти і встановити, що ставка практичного психолога та соціального педагога в сільській та міській місцевості розраховується від кількості дітей та педагогів у закладі загальної середньої освіти.
Визнати таким, що втратив чинність, наказ МОН від 28.12.2006 № 864 “Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України”.
Визначити та унормувати наказом Міністерства освіти і науки України формат і періодичність звітування працівників психологічної служби.
Розглянути можливість звітування працівників психологічної служби в Автоматизованому інформаційному комплексі освітнього менеджменту (АІКОМ) або шляхом створення іншого державного сервісу.
Внести зміни до Положення про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 19.10.2001 № 691, відповідно до сучасних норм та законодавства, передбачивши обов’язковість забезпечення кабінетами працівників психологічної служби закладів освіти.
Розглянути перед закордонними партнерами можливість забезпечення комп’ютерною технікою психологів закладів загальної середньої освіти.
Провести роз’яснювальну роботу серед працівників органів управління освітою та керівників закладів освіти щодо важливості психологічної служби та недопущення покладання на неї зайвих обов’язків.
Розглянути можливості міжсекторальної та міжвідомчої взаємодії працівників психологічної служби з фахівцями охорони здоров’я, працівниками поліції, службами у справах дітей, центрів життєстійкості та іншими організаціями.
Розробити порядок направлення учасників освітнього процесу до інших спеціалізованих фахівців у громаді та поза громадою у випадках, що виходять за межі компетенції працівників психологічної служби закладів освіти, що включатиме діагностичні критерії та механізм переспрямування.
Розробити порядок інформування інших органів влади та правоохоронних органів, зокрема з дотриманням законодавства про захист персональних даних, щодо нормотипових випадків, вирішення яких входить до їхньої компетенції.

Фахівці Центру інноваційної освіти “Про.Світ” та Служби освітнього омбудсмена готові долучитися до робочої групи щодо вдосконалення психологічної служби у закладах загальної середньої освіти, якщо така буде створена.