Психосоціальна допомога дитині під час війни: результати дослідження про виклики й можливості для представників шкільних психологів та соціальних педагогів

Один спеціаліст на 400 школярів – стільки у середньому дітей припадає на одного фахівця психологічної служби. Таку тенденцію команда ГО «Про.Світ» виявила разом з аналітичним центром Cedos у межах дослідження «Стану функціонування психологічних служб закладів загальної середньої освіти в умовах війни». Його проводили у вересні-листопаді 2023 року у рамках проєкту «Адаптації роботи психологічних служб шкіл до викликів зумовлених війною» за підтримки PLAN International Ukraine.

У матеріалі читайте:

• як формуються психологічні служби шкіл;
• з якими викликами вони зіткнулися у часі повномасштабної війни; 
• як психологічні служби адаптуються до роботи;
• умови праці практичних психологів та соціальних педагогів у школах;
• яких рішень і підтримки потребують психологічні служби шкіл;
• про безплатний онлайн-курс «Про.Фахівці»: ролі та їх поєднання у закладі загальної середньої освіти та як записатися на нього.

Що впливає на формування психологічної служби шкіл

Структура психологічної служби формується на декількох рівнях. На Національному – Міністерство освіти і науки, Інститут модернізації змісту освіти мають такі завдання:

• розробляти нормативну базу, загальні настанови щодо пріоритетів роботи;
• координувати підвищення кваліфікації, збирати, узагальнювати і поширювати досвід, вивчати роботу психологічних служб.

Також на національному рівні працює Український науковий методичний центр практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України. Його основні функції:

• проводити дослідження та інноваційні розробки у сфері соціальної педагогіки та прикладної психології; 
• брати участь у науково-методичному забезпеченні психологічної служби;
• розробляти наукові методичні вимоги до змісту діяльності психологічної служби; 
• розробляти методики, техніки й технології роботи зі здобувачами освіти, в тому числі з дітьми з особливими освітніми потребами.

На регіональному рівні діють навчально-методичні центри кабінети лабораторії психологічної служби, які:

• надають навчально-методичну, інформаційну, консультативну та експертну підтримку працівника психологічної служби; 
• проводять дослідження та інноваційні розробки; 
• організовують діяльність методичних об’єднань практичних психологів і соціальних фізіологів; 
• збір і поширення кращих практик;
• організовують підвищення кваліфікації.

На регіональному рівні є також Інститути післядипломної освіти (де НМЦ не є їхньою частиною). Там відбувається підвищення кваліфікації практичних психологів і соціальних педагогів.

Також є рівень громади й може бути навчально-методичний центр психологічної служби або присутній методист в центрі професійного розвитку педагогічних працівників. Їхні функції:

• надавати навчально-методичну, інформаційну, консультативну та експертну підтримку працівникам психологічної служби; 
• організовувати діяльність методичних об’єднань, практичних психологів і соціальних педагогів; 
• збирати та поширювати кращі практики; 
• здійснювати супровід закладів освіти у громаді.

В Україні загалом діє 357 центрів професійного розвитку вчителів (частиною яких мають бути НМЦ психологічної служби громади) на 1469 сформованих громад,  які зараз існують. 

«У громадах, де навчально-методичні центри відсутні, їхню функцію перебирає на себе навчально-методичний центр в області. Але їхня спроможність надати методичну організаційну, консультативну підтримку, здійснювати навчання психологів та соціальних педагогів багатьох громад в області є обмеженою, відповідно існує брак центрів професійного розвитку вчителів»

– каже Юлія Назаренко, старша аналітикиня, координаторка напрямку освітньої політики Cedos.

Виклик № 1 – нестача та плинність кадрів

• у сільській місцевості значна частина психологів працює не на повну ставку;
• приблизно у двох третинах шкіл немає соціального педагога. Його обов’язки можуть ділитися між психологом (якщо він взагалі присутній у школі) з заступником директора з виховної роботи, секретарем або іншими представниками адміністрації школи чи наявними педагогами;
• низька заробітна плата (особливо у сільської місцевості). Найгірша ситуація з розміром зарплати у молодих фахівців – посадовий оклад є найнижчим, бо вони не отримують надбавку за вислугу років. Також відсутні доплати за окремі види робіт, які отримують, наприклад, вчителі. 
• у випадку соціальних педагогів – це відсутність профільної освіти, бо в цьому випадку вони залишаються у статусі спеціаліста з найнижчим окладом і не мають змоги податися на вищу кваліфікаційну категорію. 
• у великих школах практичні психологи та соціальні педагоги мають неповну ставку, відтак їхній посадовий оклад є ще меншими й у містах і у практичних психологів є можливість для працевлаштування з вищим доходом, зокрема і перехід у приватну практику.

Типові штатні розписи передбачають посади практичного психолога та соціального педагога у кожній школі, однак шкільних психологів зараз приблизно 7 тисяч, а соціальних педагогів орієнтовно – 4 тисяч (статистика на початок 2023-2024 навчального року за даними Інституту освітньої аналітики).

У містах та селах є нерівномірний розподіл працівників:

• психологи є у 75% міських шкіл і у 40% – сільських шкіл;
• соціальні педагоги є у 46% міських шкіл, у 22% – сільських шкіл;
• кількість психологів на ставку у містах – 0,96 особи, у селах – 0,76 особи;
• кількість соціальних педагогів на ставку у містах – 1,06 особи, і у селах – 0,83 особи.

Кількість ставок змінюється в залежності від кількості учнів у навчальному закладі. 

“У міських школах, де понад 700 учнів, є можливість повноцінної ставки психолога. У селі – це школа, у якій навчається понад 300 учнів. Відповідно, чим менша школа, тим менша ставка, на яку вони можуть претендувати”.

Засновники теж не завжди дотримуються нормативів, впроваджують меншу кількість ставок, або лише одну з посад, відповідно психолога чи соціального педагога.

Адже ставки психолога та соціального педагога як інших педагогічних працівників, вони покриваються освітньою субвенцією, але лише частково. Формула її передбачає, що оплачується від четверті до половини в залежності від типу громади. Решту має покривати місцевий бюджет. І у випадку дефіциту коштів ставки практичного з психолога та соціального педагога вводяться у розмірі меншому, ніж передбачена типовим штатним розписом або не вводяться взагалі.

Навантаження та обов’язки практичного психолога:

• психологічне забезпечення освітнього процесу; 
• здійснювати психологічний супровід психологічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти;
• здійснювати психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку; 
• психологічний супровід, адаптації до мови освітнього процесу;
• реалізація розвивальних профілактичних та інших програм з урахуванням індивідуальних, гендерних вікових особливостей здобувачів;
• консультативна допомога учасників освітнього процесу і робота з постраждалими від насильства дітьми тощо.

Практичний психолог бере участь:

• в освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти; 
• у роботі педагогічної ради психології, педагогічних консиліумів, семінарів і засідань медичних об’єднань; 
• у розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посібників, методичних рекомендацій, планів освітньої діяльності з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання,

Практичний психолог сприяє:

• формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації; 
• профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності; 
• формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей; 
• попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників; 
• формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу та взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами.

Обов’язки соціального педагога: 

• соціально-соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти,  які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах; 
• просвітницька та профілактична робота серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;
• вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій.

Соціальний педагог бере участь: 

• в роботі педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семінарів із засідань методичних об’єднань; 
• планування і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі; 
• надання допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги, чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалих від насильства та військових конфліктів.

Соціальний педагог сприяє: 

• взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до соціального середовища і також забезпечує як консультативна допомога батькам (законним представникам);
• захист прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, також представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;
• запобігати конфліктним ситуаціям, що виникають під час освітнього процесу, запобігання та протидії домашньому насильству.

Конкретні теми, з якими працює психолог і соціальний педагог, визначається методичними рекомендаціями, які надходять від ІМЗО та державними програмами, стратегіями, законодавством, де передбачено заходи у школах. Рішення про те, хто саме відповідатиме за виконання певної програми у школі приймає директор, в деяких випадках адміністрація може доручити психологам та соціальним педагогам виконувати завдання, які мали б виконуватися групою педагогічних працівників.

Рекомендації ІМЗО на 2023-2024 навчальний рік, які стосуються психологів та соціальних педагогів 

• усі психологи та соціальні педагоги мають бути обізнаними щодо впливу травматичних подій та спроможні надати підтримку учасникам освітнього процесу, що пережили травматичні події; 
• укомплектувати усі заклади освіти та установи психологічної служби персоналом на 100% відповідно до нормативів; 
• впровадити годину психолога/соціального педагога, факультативні курси, спрямовані на збереження, зміцнення психічного здоров’я;
• задовольняти актуальні запити: психосоціальна та соціально-педагогічна допомога ВПО., дітям з родин постраждалих від війни, де є військовослужбовці; 
• фокус просвітницької роботи на першій психологічній допомозі та адаптації ВПО; 
• фокус діагностики на виявлення наслідків травм та ПТСР; 
• фокус корекції та управління стресом, опануванні технік, які допоможуть стабілізувати та легше впоратися зі спогадами про пережите.

Труднощі, з якими стикаються працівники, згідно дослідження стану функціонування психологічних служб під час великої війни

Адміністрація закладу може покладати на психолога обов’язки, які не входять до посадової інструкції (наприклад, наповнення сайту, сторінок школи у соцмережах або підміну основного педагогічного колективу на уроках).

“Респонденти кажуть, проблема в тому, що адміністрація не до кінця розуміє, чим займається насправді практичний психолог та соціальний педагог і чому Їхня робота є важливою. Через це адміністрація школи часто може низько пріоритезувати психологічну службу, що відбивається на ресурсах, які виділяють для кабінету, техніки чи поточних видатків”.

На психологів можуть покладатися обов’язки, які не оплачуються або не стосуються роботи у школі. Через це їм доводиться виконувати роботу одразу в кількох школах, де вони навіть не працюють. Частина цієї роботи є волонтерською, наприклад участь у проєкті підтримки родин військовослужбовців, однак це не завжди є вибором працівників психологічної служби.

Щоб компенсувати низьку зарплату практичні психологи та соціальної педагогіки можуть бути сумісниками, тобто вони можуть поєднувати посади психолога та соціального педагога, проводити корекційні заняття з учнями з ООП, мати педагогічне навантаження, а також мати ставки у філіях чи інших школах для підробітку.

Неефективність розподілу обов’язків у навчальному закладі

Деякі учасники дослідження висловлювалися, що обов’язки у школі розподілені неефективно та несправедливо. На їхню думку, частину роботи профілактичної та просвітницької можуть виконувати класні керівники та вчителі, оскільки вона не вимагає кваліфікації психолога, натомість психологи могли б більше часу приділяти консультуванню та психокорекції.

“Одним із рішень балансу між автономією школи та оптимальним використанням ресурсу психологічної служби може бути інформування керівництва шкіл щодо важливості психологічної служби та можливостей, які вона дає для розвитку школи й рекомендації щодо посадових інструкцій психолога та соціального педагога з визначенням пріоритетних обов’язків”.

Умови праці практичних психологів та соціальних педагогів

Представники психологічної служби, які взяли участь у дослідженні, не мають власних ноутбуків або комп’ютерів і вони не можуть претендувати на ноутбуки, які придбані за донорські кошти тощо. Надання техніки залежить від рішення адміністрації школи. Бувають випадки, коли керівництво закладу в цьому їх не підтримує, а вони самі отримати не можуть. Тому працівники мають самостійно забезпечувати себе технікою, за якою вони працюють і це особливо критично, якщо школа навчається дистанційно. 

Не всі психологи та соціальні педагоги мають робочий простір, що відповідає потребам професії, зокрема, це місце для консультації, де можна забезпечити конфіденційність та комфорт.

Практичні психологи й соціальні педагоги, які взяли участь у дослідженні, часто самостійно оплачують методичну літературу, навчальні заходи, курси та необхідні для роботи матеріали.

Труднощі в організації роботи психологічних служб у школі

Респонденти найчастіше згадували проблему – доступ до учнів під час очного навчання. Просвітницька та профілактична робота, групова діагностика можуть відбуватися або протягом виховної години, якою має поступитися класний керівник або ж під час заміни чи з дозволу вчителя на уроці. 

Працювати з учнями після уроку складно через низьку відвідуваність (у випадку сільських шкіл – частина дітей одразу їде додому шкільним автобусом). 

Психологи та соціальні педагоги, які працюють дистанційно, вважають цей формат роботи – однією з найбільших проблем. Онлайн значно складніше отримати доступ до учнів та батьків і встановити з ними довірливі відносини, а також частина методик не працює.

Практичні психологи та соціальні педагоги зі шкіл, що розташовані на тимчасово окупованих територіях або в зоні бойових дій, стикаються з перепонами в роботі через те, що учасники освітнього процесу розкидані або в межах України або за кордоном. Це створює додаткові труднощі. Наприклад, соціальні педагоги мають звертатися до соціальних служб чи поліції не у своїх громадах, а у громадах, де перебувають учні. Таким чином, якщо документообіг не переведено на електронний формат, то психологи не знають як переспрямувати учнів, які мешкають в інших громадах чи за кордоном до психіатра.

Як проходить робочий день практичного психолога та соціального педагога

• є окремий час для безпосередньої роботи з учасниками освітнього процесу: консультування, діагностика; 
• підготовка та проведення заходів;
• методична робота аналізу отриманих даних; 
• розробка просвітницьких та інформаційних матеріалів; 
• ведення документації та звітності (це займає значну частину робочого часу психолога та соціального педагога, а саме, ведення щоденного журналу обліку роботи, звітування щодо виконання державних програм, інколи кілька разів на рік формування аналітичного звіту про зроблену роботу та річна звітність). Хоча поступово документообіг переводять у цифрову форму.

В останньому питанні одним з рішень може бути збільшення використання електронного документообігу в роботі психологів та соціальних педагогів для спрощення  їхньої роботи та економії значної частини часу.

Як відбувається взаємодія з учасниками освітнього процесу 

Практичні психологи й соціальні педагоги найчастіше співпрацюють з класними керівниками, тобто збирають і поширюють через них інформацію, домовляється про доступ до учнів і батьків. Водночас частина інформанток вважає, що розподіл обов’язків між психологом і соціальним педагогом та класним керівником не завжди є оптимальною, оскільки  вони могли б здійснювати просвітницьку та профілактичну роботу, яка не потребує спеціальних кваліфікацій тобто класні керівники могли б самостійно з використанням наданих психологом соціальним педагогом матеріалів.

З якими запитами звертаються до представників психологічної служби вчителі, класні керівники та учні: 

• найчастіше звертаються до психолога, коли учні створюють перешкоди під час проведення уроків або поводять себе агресивно (до соціального педагога звертається, якщо підозрюють випадки домашнього насильства чи неглекту (форма аб’юзу). 
• звертаються із запитом на психологічну підтримку для них самих, особливо після початку вторгнення, профілактику професійного вигорання, для отримання інструментів підтримки учнів в умовах повномасштабної війни; 
• учні найчастіше звертаються до психологів із запитом на емоційну підтримку, вирішення особистих конфліктів з однолітками чи батьками через тривогу, пригніченість тощо. Також психологи стикаються з випадками самоушкоджуючої поведінки та харчових розладів серед учнів;

Практичні психологи проводять також корекційні заняття з учнями з ООП відповідно до рекомендації ІРЦ та з учнями, які демонструють агресивну поведінку чи ознаки дезадаптації. Протягом повномасштабного вторгнення також додалась підтримка учнів, які пережили психотравмувальні події (учні ВПО, які перебували в окупації або у зоні бойових дій, а також діти військовослужбовців або загиблих).

 Якість взаємодії представників психологічної служби з батьками

• батьки не відвідують психолога разом з дитиною попри запрошення психолога. Вони або чекають поки батьки чи класний керівник самостійно звернеться (навіть попри те, що ті не бачать в дитини певні проблеми), або ж спеціалісти пропонують батькам допомогу, але батьки часто на це не реагують.
• часто батьки не виконують рекомендації психолога чи відмовляються від спрямування до фахівців, наприклад, психіатра. Навіть у складних ситуаціях при ознаках порушення психічного здоров’я, агресивної поведінки немає гарантій, що батьки виконають рекомендації психолога чи соціального педагога. 

Взаємодія з інституціями поза школою

Практичні психологи та соціальні педагоги співпрацюють з медичною системою, соціальними службами, поліцією та місцевою владою. 

Як відбувається взаємодія:

• медична система – психологи скеровують учнів для діагностики до психіатрів; 
• соціальні служби – соціальні педагоги співпрацюють з ними у випадках домашнього насильства або неналежного поводження з дитиною;
• поліція – психологи та або соціальні педагоги супроводжують учнів під час взаємодії з поліцією;
• місцева влада – психологів неформально залучають до роботи в органах місцевого самоврядування для виконання їхніх завдань, наприклад підтримка ВПО, ветеранів, постраждалих від війни.

“Психологом часто бракує протоколів переспрямування, тобто певних уніфікованих інструментів для діагностики порушень психічного здоров’я або інструкції, як діяти відповідно до результатів діагностики. Також під час дослідження наші інформантки та інформатики засвідчили брак доступу до психіатрів та психотерапевтів, особливо у сільській місцевості. Такі фахівці перевантажені або складно потрапити до них, або їх немає”.

Для шкіл з тимчасово окупованих територій така взаємодія є надзвичайно проблематичною. Вони мають звертатися до відповідних установ у місті фактичного перебування учнів, не маючи контактів і налагодженої взаємодії.

Освіта і кваліфікації представників психологічної служби 

• частина респондентів засвідчує, що профільна вища освіта не дала їм достатньо практичних навичок і розуміння організації роботи шкільного психолога; 
• проте частина інформанток також засвідчує, що у їхній області чи громаді психологам та соціальним працівникам-початківцям надається методична підтримка на рівні громади чи області (так звана “Школа молодого психолога”);
• підготовка шкільних психологів і соціальних педагогів відбувається в рамках ширших спеціальностей і випускники не завжди орієнтовані на роботу у школі (є заклади освіти, які мають акценти підготовки саме для роботи у навчальному закладі, хоча і їх обмежують вимоги державних стандартів щодо спеціальностей). Оскільки соціальних педагогів готують не за педагогічною спеціальністю, засвідчені випадки, коли їх відмовлялися брати на роботу в школі, оскільки вони не мають необхідної педагогічної освіти.
• нерідко трапляються випадки, коли соціальні педагоги не мають відповідної освіти й на ці посади беруть педагогів з іншою кваліфікацією (хоча буває, що згодом вони здобувають вищу профільну освіту вже в процесі роботи у школі);
• велику роль у професійному розвитку психологів відіграють неурядові та міжнародні організації. Вони проводять навчання на актуальні теми для психологів і соціальних педагогів, надаючи практичні інструменти, які можна використовувати у роботі; 
• деякі проєкти, крім навчання забезпечують матеріальну складову для їх реалізації; 
• існує досить велика пропозиція навчання від комерційних організацій (згадувалися арттерапія, різні напрямки психотерапії, інструменти роботи з сім’ями військовослужбовців). Зазвичай, таке навчання психологи оплачують самостійно;
• навчання, що надають ІППО включає традиційні курси та короткі семінари, тренінги зі запрошеними лекторами (часто з неурядових організацій);
• дехто з наших інформанток сприймає навчання в ІППО як обов’язок для атестації, а інших провайдерів вибирає, якщо їм цікаві теми пропонованого навчання; 
• частина психологів уникає традиційних курсів ІППО, оскільки зміст повторюється з кожним циклом і їм бракує практичної складової, ще частина натомість цілком задоволені навчаннями їхніх ІППО, воно є актуальним, цікавими залученням тренерів з практичним досвідом (все залежить теж від конкретного ІППО та за словами наших інформантів та інформанток може відрізнятися в різних областях);
• опитані психологи теж мають досить обмежений доступ до супервізії. Наразі відсутня нормативна база для її системної організації та є брак кількості фахівців, які б могли її надавати; 
• подекуди супервізії надають НМЦ області на запит неурядові організації та організації психологів, які проводять навчання; 
• бувають ситуації, коли психологи мають неформальні об’єднання, де вони проводять супервізії між собою.

У психологів існують певні запити щодо навчання – це в першу чергу робота під час війни, робота з травмами, тривогою соціальної ізоляції. Пропозицій у підвищенні кваліфікації досить багато, але вони переважно комерційні. А ті курси, які існують у відкритому доступі, то вони є досить поверховими, тому запит досі залишається. Також є потреба у навчанні різних форм арттерапії й підвищенні кваліфікації для корекційної роботи з учнями з особливими освітніми потребами.

 ГО «Про.Світ» підготували безплатний інтерактивний онлайн-курс для вчителів та працівників шкільних психологічних служб задля підвищення компетентності та створення психологічно безпечного та сприятливого середовища.

Курс складається з трьох ключових модулів: 

• війна та освіта – мрдуль про зміни у роботі шкіл у часі повномасштабного вторгнення та які ключові моменти психосоціальної підтримки дітей варто розуміти й опановувати; 
• школа як середовище підтримки для дітей – комплексне навчання підтримки дитини на різних етапах взаємодії (наприклад, після стресових, травмуючих подій), адже безпечний дорослий – це дорослий, який відповідає на потреби дитини;
• підтримка власної резильєнтності фахівців – опановування інструментів самодопомоги, адже лише тоді, коли поруч з дитиною дорослий, який може зберігати стійкість та створювати середовище підтримки, тоді цей дорослий буде ефективним помічником кожної дитині у різних ситуаціях.

Кожне заняття міститиме практичну та теоретичну частини. 

Над курсом працювали як українські експерти, зокрема ГО «Про.Світ», так і міжнародного рівня. Для навчання потрібно зареєструватися за посиланням. 

Онлайн-курс підготовлений у рамках проєкту «Про.Фахівці: Адаптація роботи психологічних служб шкіл до викликів, зумовлених війною», що реалізується громадською організацією «Центр інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки Plan International Ukraine.