Дослідження стану автономії закладів загальної середньої освіти в Україні

Відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту», автономія шкіл передбачає чотири ключові складові: академічну, організаційну, кадрову та фінансову, що дозволяють  школам гнучко адаптуватися до потреб учнів, ефективніше використовувати ресурси та покращувати якість освіти.

Проте в умовах війни, децентралізації та нових викликів повноцінне впровадження автономії залишається викликом для представників органів місцевого самоврядування та адміністрації закладів загальної середньої освіти.

Команда ГО «Центр інноваційної освіти «Про.Світ» у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена у січні-березні 2025 року провела опитування серед 190 представників адміністрацій шкіл та органів місцевого самоврядування з 13 областей України, аби дослідити:

• Які компоненти автономії вже реалізовані, а які залишаються проблемними?
• Які бар’єри перешкоджають школам стати більш самостійними?
• Як автономія впливає на якість освіти в умовах кризи?

Дослідження продемонструвало чітке й поступове формування нової управлінської культури в освіті: автономія сприймається не як тимчасова ініціатива чи зовнішнє регуляторне рішення, а як бажана стратегічна перспектива розвитку шкільної освіти. Проте дані свідчать про наявність ряду суперечностей, які сповільнюють її системне впровадження. Саме ці протиріччя й окреслюють вектори необхідної підтримки як з боку місцевих управлінських структур, так і на національному рівні.

🔹 Декларація vs реальність: Більшість керівників підтримують автономію, але лише третина вважають свої заклади повністю автономними. Головні перешкоди – брак фінансової самостійності та інституційних ресурсів.

🔹 Відповідальність і страхи: Автономія асоціюється з гнучкістю, але багато керівників побоюються контролюючих органів і не готові до повної фінансової відповідальності.

🔹 Потреба в підтримці

Для успішної автономізації необхідні:

• Фінансова гнучкість і пряме бюджетування.
• Навчання для керівників з управління та юридичних аспектів.
• Чіткі нормативні рамки та інституційні сервіси (наприклад, цифрові платформи звітності, звітності, інструктивно-­методичні центри, кейс-банки успішних практик).

Автономія –  це не лише нові повноваження, а й зміна мислення. Її реалізація вимагає спільної роботи шкіл, місцевих влад та держави.