Тема 1.2. Безбар’єрне освітнє середовище

Україна разом із світом рухається в напрямку безбар’єрного середовища. Безбар’єрність – це філософія суспільства без обмежень, внутрішня готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. 

Створення безбар’єрного середовища – це загальнодержавна стратегія. Міжнародний досвід показує, що такі стратегії найефективніші тоді, коли в громадах, професійних та інших громадських середовищах формуються безбар’єрні системи, що базуються на потребах і можливостях різних людей.

Безбар’єрність — це комфортне співжиття всіх і простір, дружній до кожного. Таке усунення бар’єрів — світова суспільна норма. Як показало дослідження, що провели в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської, понад 60% опитаних українців у своєму житті стикалися з тими чи іншими бар’єрами. Значна частина людей вважає, що бар’єри стосуються окремих груп людей, наприклад, людей з інвалідністю чи літніх людей. Але насправді кожна людина в ті чи інші періоди свого життя може стикнутися з бар’єрами. На жаль, під час війни дорослі чи діти можуть потрапити під обстріли, отримати травму та натрапити у своєму житті на бар’єри, з якими досі не стикалися. 

Безбар’єрне освітнє середовище означає, що кожна людина повинна мати змогу отримати доступ до будь-якої форми освіти без перешкод, якщо вона цього бажає. Це особливо актуально для дітей з особливими освітніми потребами, адже задоволення їхніх потреб нерідко пов’язане саме із забезпеченням безбар’єрності через створення відповідних умов, забезпечення універсального дизайну чи спеціальної підтримки тощо. 

Дитина може не відвідувати школу через різні перешкоди – як соціальні, так і фізичні. На рівні школи існують такі напрями безбар’єрності: 

• фізична (створення середовища, у якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп);
• освітня (створення рівних можливостей і вільного доступу до освіти, зокрема освіти впродовж життя);
• інформаційна (вільний доступ учасників освітнього процесу до інформації в різних форматах (усному, письмовому, електронному, друкованому тощо), використання принципів універсального дизайну, зручних каналів комунікації);
• цифрова (забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, зокрема для людей літнього віку, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості).

Щоб краще зрозуміти ці напрями, пропонуємо ознайомитися з такими кейсами:

Кейс 1

Під час ремонтних робіт у двох інклюзивних класах для дітей з особливими освітніми потребами було встановлено зручні, легкі та безпечні для відчинення/зачинення дверні системи, які забезпечують затримку автоматичного зачинення дверей тривалістю не менш ніж п’ять секунд. Галина Михайлівна, вчителька географії, помітила, що в ці класи найлегше потрапити, коли ти йдеш на урок з картою, глобусом, зошитами й іншими речами. «От би такі двері в кожному класі», — подумала вчителька, піднімаючі речі, які впали в неї, коли вона заходила на урок у клас зі звичайними дверима.

Кейс 2

Олександра навчається в першому класі, і вона шульга. На жодному з уроків у дівчинки немає проблем, окрім письма. Річ у тім, що Олександра пише букви дзеркально і ніяк не може зрозуміти, як їх написати так, як в інших дітей. Дівчинка завжди потребує додаткового пояснення вчительки. Одного дня вчителька запросила батьків дівчинки на розмову, повідомила про наявні труднощі дитини, які потребують додаткових корекційних зусиль. Мама вийшла зі школи засмучена, оскільки не думала, що особливості доньки настільки ускладнять їй опанування письма.

Кейс 3

Артем з однокласниками грали у футбол. Зненацька пролунав сигнал повітряної тривоги. Діти залишили гру й побігли до укриття. Артем розгубився: він бачив, що друзі йому щось кричали й махали руками, але не розумів, що відбувається і куди всі біжать. Хлопчик одягнув слуховий апарат, який знімає під час гри у футбол, але поруч уже нікого не було.

Кейс 4

Першого вересня розпочнеться навчання у школах. І от Андрієві Вікторовичу, директорові школи, треба зібрати всіх батьків на збори та повідомити їм загальнодоступну інформацію, яка стосується освітнього процесу цього року. Разом із вчителем інформатики вони розмістили на сайті школи розклад дзвінків та навчальних занять. На батьківських зборах Андрій Вікторович повідомив усім батькам про те, що цю інформацію можна знайти на сайті школи, і надав покликання на сайт. Марія Іванівна, мама Оленки, має слабкий зір. Ввечері вона вирішила подивитися розклад на сайті та допомогти Оленці зібратися до школи. Але, на жаль, так і не змогла цього зробити, оскільки розклад занять був поданий у сканованому варіанті дрібним шрифтом.

Закон України «Про освіту» чітко визначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та заклади освіти мають створювати для осіб з особливими освітніми потребами умови для здобуття освіти нарівні з іншими, зокрема способом забезпечення універсального дизайну та/або розумного пристосування. Важливо, що облаштування архітектурної доступності, безбар’єрності й елементів універсального дизайну закладів освіти стосується не тільки осіб з особливими освітніми потребами, а й інших учасників освітнього процесу.

Отже, безбар’єрне освітнє середовище стосується кожної та кожного.

Універсальний дизайн в освіті — це підхід, що забезпечує філософську основу для розроблення широкого використання навчальних продуктів і середовища з урахуванням потреб усіх учнів із самого початку. Це стосується не лише аспектів освітнього процесу (навчальної програми, навчального плану, оцінювання знань, методів викладання, шкільного дизайну, бібліотеки, спортивних майданчиків, гуртожитків, вебсайтів, інструкцій), а й шляхів реформування публічного управління освітою осіб з особливими потребами. 

Принципи універсального дизайну:

• принцип рівності та доступності середовища для кожного;
• гнучкість у використанні середовища;
• простота й інтуїтивність використання незалежно від досвіду, рівня освіти користувачів, мовленнєвого рівня та віку;
• сприйняття інформації незалежно від сенсорних можливостей користувачів;
• терпимість до помилок користувачів — дизайн зменшує можливі наслідки несподіваних і ненавмисних дій;
• не спричиняє втоми — дизайн розрахований на незначні фізичні ресурси користувачів;
• наявність необхідного простору за різних підходів до навчання, незважаючи на фізичні особливості й мобільність користувача.

Структура універсального дизайну в освіті (Universal Design for Learning, UDL) заснована на таких засадах:

• використання різноманітних методів для представлення, легкого сприйняття та розуміння інформації;
• надання учням альтернативних способів діяти та демонструвати свої знання;
• врахування інтересів учнів, пропонуючи вибір навчального змісту та способів мотивування учнів за різних рівнів складності.

Універсальний дизайн в освіті не суперечить іншим методам і практикам. Він фактично включає і підтримує багато сучасних підходів до навчання, заснованих на дослідженнях, як-от: спільне навчання (групова робота), диференційоване навчання, оцінка, заснована на успішності, навчання в процесі реалізації проєкту, мультисенсорне навчання, теорія множинного інтелекту, принципи навчання, орієнтовані на учня, тощо.

Більше про принципи універсального дизайну:

Додаток 1. Принципи універсального дизайну

В умовах війни надзвичайно актуальною є доступність інформування та оповіщення осіб з інвалідністю в кризових ситуаціях. Пропонуємо додатковий матеріал:

Додаток 2. Інформаційна доступність

Готові попрактикуватися?