Тема 1.3. Безпечна дорога до школи

Безпечна дорога до школи є однією зі складових безпечного освітнього середовища.

У попередній темі ми надавали додатки, де містяться рекомендації МОН України та ДСНС України, що стосуються дій під час повітряної тривоги, якщо учасники освітнього процесу перебувають поза школою. Не менш важливим є щоденний маршрут дитини до закладу освіти. 

Безпечна дорога до школи — це правила дорожнього руху та правила безпечного поводження на вулиці, що полягає в розумінні, що не можна піднімати із землі будь-які сторонні предмети, що робити, коли під час дороги пролунав сигнал повітряної тривоги, що робити, якщо до дитини звертається незнайомець або комусь поруч стало погано, як бути в разі раптової негоди. Ба більше, на дії дітей можуть вплинути й погодні умови, освітлення в темний час доби тощо. 

Щоб дорога учнів до школи та в зворотному напрямку була безпечною, їм потрібно опанувати деякі ключові питання: 

1. Хто є учасниками дорожнього руху?

Під час проведення занять потрібно навчити дітей розрізняти водія та пішохода, пасажира та велосипедиста тощо. Тож учнів молодшої школи варто ознайомити з учасниками дорожнього руху та з видами транспортних засобів за допомогою візуалізації на заздалегідь заготовленій презентації, картках або іграшкових моделях для кращого запам’ятовування. Діти навчаться розрізняти можливості для пересування людини, такі, як піше переміщення, за допомогою тварин, морського, повітряного і сухопутного транспорту. Опісля за допомогою опитування «Які засоби для пересування використовує ваша родина?» треба закріпити отримані знання.

2. Правила переходу дороги

Тротуар — елемент дороги, що прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном і призначений для руху пішоходів. 

Пішохідний перехід — ділянка проїзної частини або інженерна споруда, що призначена для руху пішоходів через дорогу.

Важливо акцентувати увагу на тому, що світлофори для пішоходів мають лише два кольори: червоний і зелений. Регульованим вважають пішохідний перехід, рух яким регулює світлофор чи регулювальник, нерегульованим — той, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні, вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Основні правила безпеки для дітей, які переходять дорогу:

• переходити дорогу важливо у встановленому для цього місці, прямо на переході, а не навскіс;
• завжди зупинятись, перш аніж переходити дорогу (це має бути рефлекс, який може врятувати життя);
• перш аніж переходити дорогу, дитина до 10-річного віку має тримати дорослого за руку. Для цього потрібно наочно показати різницю у зрості, а відповідно, і видимість людини різного зросту на дорозі;
• встановити зоровий контакт із водієм;
• спокійно переходити дорогу, не бігти, не поспішати, навіть якщо «рушає останній автобус»;
• йти тротуаром якомога далі від проїзної частини, тримаючись правого боку. У разі його відсутності або неможливості рухатися ним — краєм проїзної частини, назустріч руху транспортних засобів; 
• не розмовляти з незнайомцями і не сідати до них у машину.

3. Ознайомлення з дорожніми знаками

Під час проведення занять потрібно ознайомлювати дітей із формою та кольором дорожніх знаків, пояснюючи їхні відмінності. На закріплення можна використати відео дороги та запропонувати порахувати, скільки знаків певної категорії діти встигли помітити.

Дорожні знаки поділяють на групи:

	попереджувальні знаки інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги та характер небезпеки;
	знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
	заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
	наказові знаки показують обов’язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух проїзною частиною чи окремими її ділянками, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
	інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху, де можна перейти дорогу;
	знаки сервісу інформують учасників дорожнього руху про розташування об’єктів обслуговування;
	таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, яких вони стосуються.

4. Сигнали регулювальника

Регулювальник — поліціант, який виконує регулювання дорожнього руху у форменому одязі з елементами зі світлоповертального матеріалу за допомогою диску з червоним сигналом чи світлоповертачем або рукою.

Для розуміння та вивчення сигналів регулювальника можна одягти світлоповертальний жилет на дитину та продемонструвати рухи регулювальника. Водночас іншим дітям запропонуйте виконати вимоги регулювальника як пішоходам.

Сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, зокрема зі згаданим вище диском, які мають такі значення:

• руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута перед грудьми: з лівого і правого боків дозволений рух нерейковим транспортним засобам — прямо і праворуч; пішоходам можна переходити проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника; з боку грудей і спини рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонений;
• права рука витягнута вперед: з лівого боку дозволений рух у всіх напрямках; пішоходам можна переходити проїзну частину за спиною регулювальника; з боку грудей усім транспортним засобам дозволений рух лише праворуч; з правого боку та спини рух усіх транспортних засобів заборонений; пішоходам можна переходити проїзну частину за спиною регулювальника;
• рука піднята: рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонений в усіх напрямках.

Для привернення уваги учасників дорожнього руху регулювальник подає сигнал свистком. Він також може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

5. Правила поведінки пасажира автомобіля

Пасажир — особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.

Дитяча утримувальна система — обладнання, що здатне утримувати дитину в сидячому або нахиленому положенні та в разі зіткнення або різкого гальмування транспортного засобу зменшує небезпеку травмування дитини, що в ньому перебуває, завдяки обмеженню рухливості її тіла.

Основні правила безпеки дорогою до школи в автомобілі

• Пасажир завжди повинен бути пристебнутим паском безпеки. Потрібно витягти з кишень предмети, які заважатимуть правильному приляганню паска безпеки, а також зняти сумки та наплічники.
• Якщо зріст пасажира менше ніж 150 см, необхідно використовувати бустер або автокрісло. Пасок безпеки повинен фіксувати тазостегнові кістки та ключицю і в жодному разі не прилягати до шиї та живота.
• Сідаючи в автомобіль та виходячи з нього, пасажир повинен дивитися навколо і не відчиняти дверей, якщо це може створити небезпеку для нього або для інших учасників дорожнього руху. 
• У салоні авто пасажир повинен поводитись спокійно та не заважати водієві. 

Можна запропонувати учням визначити, які дії виконує водій під час керування автомобілем, і з’ясувати, чому небезпечно відволікати водія.

Щоб закріпити це правило, можна запропонувати гру: поставити чотири стільці, які імітують розташування сидінь в автомобілі, дати одній дитині імпровізоване кермо, а поруч і позаду посадити інших учасників гри, які мають голосно спілкуватися та відволікати «водія». Наприкінці запитати: чи вдається бути зосередженим на керуванні?

6. Правила поведінки в громадському транспорті

• Очікувати на громадський транспорт потрібно тільки на зупинці або на тротуарі/узбіччі, якщо немає облаштованої зупинки. Стояти на безпечній відстані від проїзної частини дороги.
• Входити у транспортний засіб і виходити з нього спокійно, не поспішати, не штовхатися.
• Не ставати на сходинках під час руху транспорту і не притулятися до дверей, триматися міцно за поручні під час руху та зупинки транспорту.
• Не визирати з вікон транспорту та не висовувати з вікон руки.
• Не вставати з місця і не ходити салоном під час руху транспорту, адже різка зупинка може бути небезпечною — можна впасти.

7. Правила дорожнього руху для велосипедистів

Велосипед — транспортний засіб, який приводить у рух мускульна сила людини, що перебуває на ньому.

Велосипедист — особа, яка керує велосипедом.

Якщо є велодоріжка, велосипед рухається нею, якщо ж її немає, то — проїзною частиною. Правила дорожнього руху зобов’язують велосипедистів рухатись у правій смузі, якомога ближче до правого краю дороги. 

Їздити дорогами велосипедистові можна після 14 років. Діти віком до 14 років можуть їздити лише в парках, скверах, дворах, на стадіонах тощо.

Їзда на велосипеді пішохідними доріжками і тротуарами заборонена, крім дітей до семи років на дитячих велосипедах і під наглядом дорослих.

Якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям, велосипедисти зобов’язані дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються дорогою.

Важливим аспектом є помітність водія на дорозі. Якщо в сонячний, яскравий день велосипедиста видно звідусіль, то в похмуру погоду або ж у темну пору доби помітність велосипедиста є запорукою безпеки. 

Тому правила дорожнього руху вимагають наявність фар і світловідбивачів на велосипеді: спереду — білого кольору, ззаду — червоного, збоку (на колесах, педалях) — жовтого або помаранчевого. Також радять одягати яскравий одяг і мати світловідбивні елементи на одязі, рюкзаку та інших елементах.

Під час проведення занять із безпеки велосипедистів варто акцентувати увагу на екіпіруванні велосипедистів (шолом, налокотники й інший додатковий захист водія), на основних вимогах до важливих елементів, що мають бути у велосипеді (катафотах, дзвонику, справних гальмах), на важливості бути помітним, на правильній демонстрації намірів повороту. Треба пояснити, як уберегти велосипед від крадіжки, а також неодмінно наголосити на тому, що пішохідний перехід необхідно перетинати спішившись, тобто взяти велосипед у руки і так переходити дорогу.

8. Носіння світловідбивних елементів

Світловідбивні елементи, або флікери, використовують для того, щоб позначити людей у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості. Їхня дія полягає у здатності повертати світло, що потрапляє на них, назад до його джерела, водночас світловідбивний елемент стає яскраво-білим у світлі фар автомобіля або іншого джерела світла та забезпечує видимість об’єкта. 

Діти не завжди хочуть носити непривабливі, на їхній погляд, світловідбивні смужки. Проте тепер виготовляють підвісні флікери у вигляді різноманітних звірів, іграшок, машинок, казкових героїв. Їх можна легко прикріпити на одяг або повісити на шию дитини як кулон. Такі світловідбивні елементи дитина сприймає як грайливий аксесуар, а вони якісно виконують свою основну функцію. 

Для проведення занять можна запропонувати дітям майстер-клас із виготовлення власних світловідбивних брелоків. Для цього використовують світловідбивну плівку, яку можна наклеїти на цупку основу (картон, прозорий ПВХ, плівку або фетр). Можна сформувати її в контур, який намалює дитина (круг, серце, ялинку, хмаринку тощо). Після виготовлення заготовки за допомогою діркопробивача можна зробити отвір і ниткою підвісити брелок на рюкзак.

Дітям важливо доносити інформацію цікаво та відповідно до їхнього віку. 

Тож далі пропонуємо декілька вправ, які допоможуть вам цілісно провести виховні години.

Наш модуль «Фізична безпека» добіг кінця, і настав час перевірити, як ви засвоїли матеріал. Пропонуємо вам пройти короткі тести.