Тема 3.3. Якісне та цікаве онлайн-навчання

Майже мільйон дітей тепер навчається онлайн. Частина учнів перебуває за кордоном, хтось доєднується з безпечних регіонів, куди довелося виїхати разом із сім’єю, деякі заклади не можуть відновити навчання наживо через безпекову ситуацію, частина — все ще перебуває в тимчасовій окупації. Ситуація різна, і ми повинні забезпечити доступ до якісної освіти для кожної дитини. 

У цій темі ми розглянемо підходи та важливі кроки в побудові ефективного дистанційного навчання для дітей. 

Ефективне дистанційне навчання починається зі створення безпечного сприятливого середовища, у якому учні почуваються комфортно й готові пізнавати та досліджувати. 

Взаємодія вчителя та учня може відбуватися в синхронному й асинхронному режимах.

Синхронний режим

Навчання відбувається в режимі реального часу — вчитель і учень працюють одночасно. Спілкування організовують в онлайн-режимі, зазвичай через відеоконференцію (Zoom, Google Meet). 

Зручно організувати зустріч у певному місці та в певний час за допомогою розкладу, календаря, у якому буде зазначений час, спосіб організації зустрічі, тема заняття, завдання, яке потрібно виконати заздалегідь, тощо (наприклад, Microsoft Teams, Google Calendar). 

Потенційні обмеження синхронного режиму:

• кількість охоплення і можливості зв’язку;
• необхідність синхронізувати графік і підлаштовуватися під загальний темп навчання; 
• якщо індивідуальна увага педагога потрібна кільком слухачам, іншим доводиться чекати; 
• залежність ефективності навчання від особистості педагога; 
• високі вимоги до якості зв’язку під час занять.

Асинхронний режим

Вчитель організовує освітній процес, визначає зміст навчальної роботи та дедлайни, а учень виконує завдання у зручний для себе час. Організувати асинхронний режим допомагають освітні платформи. Вони дають змогу вибудувати зміст навчання в певну послідовність, визначити оптимальний ритм (вказавши терміни виконання), підтримувати ефективність (через систему тестів і завдань, відстеження прогресу учнів з подальшим покращенням курсу). 

Потенційні обмеження асинхронного режиму:

• неможливість швидко отримати пояснення від педагога, якщо не розумієш матеріал; 
• складність розвитку навичок, які вимагають взаємодії з педагогом під час відпрацювання; 
• високі вимоги до організації самостійного навчання.

Дистанційне навчання має свої виклики і потребує від учителя нових знань та навичок.

Розгляньмо на прикладах:

Кейс 1

Марія Степанівна завжди відповідально готується до уроків. Цей раз не був винятком. Нова тема в п’ятому класі. Розпочався урок в zoom, вчителька завантажила презентацію і почала ознайомлювати учнів з основними аспектами теми. Аж тут на презентації хтось почав малювати. Спочатку Марія Степанівна ігнорувала це і продовжувала урок. Але в певний момент коли вона вже припинила бачити власні слайди, спробувала спокійно запитати, хто це робить і як це зупинити, однак відповіді не було. Допоміг один із учнів, який заблокував цю можливість для інших. А далі вдалося навіть долучити учнів до активного обговорення теми. Тепер вчителька відчуває тривогу перед наступним уроком.

Кейс 2

Віталій Вікторович — молодий і прогресивний вчитель предмета «Пізнаємо природу». Він гарно спілкується з дітьми, тому вони просто не відходять від учителя на перервах і надзвичайно старанно готують домашні завдання. Під час дистанційного навчання Віталій Вікторович задав класу таке домашнє завдання — зробити осіннє дерево з підручних матеріалів, сфотографувати і надіслати йому. За деякий час учитель помітив, що це завдання не зацікавило учнів, тож мало хто з них відгукнувся. Тому він вигадав нове завдання: взяв корінь петрушки, відрізав від нього шматочок, зняв відеоогляд і написав учням: «Хто вгадає, що це, отримає одразу 12 балів в журнал». Реакція дітей була миттєвою: повідомлення в чаті не закінчувалися, діти пропонували різні варіанти, згадували, які знають коренеплоди: і білий буряк, і редьку, і дайкон, і білу моркву. І от нарешті один учень написав правильну відповідь. А всі учні вітали переможця і просили у Віталія Вікторовича придумати ще таку вікторину.

Кейс 3

Олег Дмитрович та Олександр Володимирович викладають у школі вже п’ять років, і за цей час вони стали друзями. Це вчителі фізики й інформатики. Олег Дмитрович та Олександр Володимирович разом започаткували гурток робототехніки. Сьогодні в сьомому класі уроки відбуваються дистанційно, а на уроці фізики мала б бути лабораторна робота. Як же це зробити онлайн? Порадившись, друзі-вчителі вирішили об’єднати свої уроки і пограти з дітьми в Minecraft. Вчитель інформатики пояснив усі технічні аспекти, а вчитель фізики акцентував увагу на фізичних явищах під час гри. Такого фурору ще не було, діти не хотіли розходитись. Тепер треба буде гарно попрацювати над наступною темою, щоб не втратити зацікавленість дітей.

Кейс 4

Стефанія Мирославівна, вчителька зарубіжної літератури, на початку нової чверті дала учням домашнє завдання — підготувати переказ за романом Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан», щоб дітям потім легше було написати на уроці твір за цією книгою. Коли наступного дня вчителька сіла перевіряти перекази, то була дуже засмучена: більшість робіт були дослівно списані з двох-трьох інтернет-джерел. Перед Стефанією Мирославівною тепер стоїть непросте завдання, адже вона не хоче, щоб твори були написані як «перекази», а школа працює у дистанційному форматі, тож під час уроку вчителька не зможе побачити, хто і як працює в зошиті.

Справді, від ґрунтовної підготовки вчителя залежать успіх і безпечність дистанційного навчання. Під час планування віддаленого навчання вчитель і керівництво школи повинні враховувати наступне:

1. Вибір навчальних матеріалів

Готувати матеріали завчасно, враховуючи різність сприйняття інформації, та розміщувати доступно для кожного та кожної.

2. Конфіденційність і безпечність взаємодії

Під час організації дистанційного навчання необхідно убезпечити учнів від неконтрольованих контактів із чужими людьми. І для учнів, і для вчителів бажано здійснювати взаємодію не з приватної пошти, а зі шкільної. Авторизований доступ до освітнього середовища дасть змогу не допускати сторонніх осіб. 

Усі навчальні заходи, які учні готують спільно, варто супроводжувати модерацією вчителя: обговорення на форумі, коментування, проєктну роботу. 

3. Психологічний комфорт 

Потрібно враховувати, що частина учнів можуть мати несприятливі обставини, через які дитині складно приєднатися онлайн з дому (відсутність власного простору, сімейні обставини, технічні можливості тощо). Під час відеоконференцій це може стати для учня психологічним бар’єром. Цей момент потрібно враховувати, перш аніж вимагати приєднатися до уроку тільки з увімкненими камерами та мікрофонами. Варто дати змогу учням приватно просигналізувати, якщо вони мають проблеми з тим, щоб увімкнути камеру чи мікрофон. 

4. Соціалізація

Для організації співпраці й комунікації між учнями рекомендують використовувати різноманітні форми роботи. Зокрема, можна влаштовувати обговорення проблемних питань, спільну реалізацію проєктів, коли успіх залежить від активного долучення всіх учасників. Також варто включити роботу з використанням соціальних мереж, як важливу сферу життя більшості учнів, задля розвитку медіаграмотності і навички безпечного користування інтернетом.

5. Індивідуалізація навчання

Необхідно враховувати, що є діти, які краще навчаються, читаючи, а є ті, для кого ефективнішим є перегляд відео, поєднувати це – навчанням через дію. Прикладом навчального середовища, яке оцінює ефективність різних завдань для конкретного учня і пропонує більше завдань такого типу є освітня система AR Book. Також важливо готувати завдання різного рівня складності з можливістю призначати їх різним учням / групам учнів.

6. Турбота про себе

Дистанційне навчання вимагає чимало зусиль від учителя, особливо напочатку, поки доводиться адаптувати освітні матеріали та методики навчання до онлайн-режиму. Тож плануйте свої перерви та приємні винагороди за прикладені зусилля.

Підсумовуючи, варто зазначити, що дистанційне або змішане навчання можна реалізувати так, щоб це було корисно учневі, вчителеві та школі загалом.

Запрошуємо ознайомитися з інструментами дистанційного навчання.

Як же з-поміж усіх інструментів вибрати потрібні? Для цього варто ознайомитися з видами навчальної роботи учнів, які розкриють секрети організації якісного дистанційного навчання:

1. Критичне читання. Передбачає використання інструментів читання, які підвищують якість розуміння текстів, їхньої логічної структури, тональності, підтексту, контексту. Важливо підібрати тексти/книги, які цікаві для дітей та відповідно до їхнього віку. 
   
   Для цього важливо створити можливість працювати з текстом:
   • знайти пояснення термінів і рідковживаних слів, робити позначки, наприклад, виділити ключові слова, фрагменти тексту, прокоментувати його;
   • намалювати часову лінію, зобразити сюжетну лінію тощо (програми для читання, які надають такі можливості: Acrobat Reader, Kitaboo, Aldiko Book Reader); 
   • використання скетчингу/замальовок для відображення основного змісту і причинно-наслідкових зв’язків (Canva, Draw.to, або в звичайному альбомі й потім викласти фотографію);
   • провести обговорення прочитаного, для цього треба підготувати запитання та провести обговорення, де кожен з учнів зможе висловити свою думку безпечно.
2. Перегляд відео допомагає швидко опрацювати великий обсяг інформації, його добре використовувати для демонстрації, коли спостереження за об’єктом чи явищем або експеримент важкодоступні чи можуть бути небезпечними (наприклад, виверження вулкана, спостереження за життям павуків чи запуск супутника). Перегляд відео має бути доповнений коментарями вчителя та завданнями для його опрацювання. 

3. Навчання через дію. Наприклад, використовувати тренажери, віддалені та віртуальні лабораторії, віртуальна реальність (VR) і доповнена реальність (AR). Добираючи інструменти, варто запропонувати як індивідуальні тренувальні завдання, так і групові активності. А обговорення та спільне виконання проєктів покращить соціальні навички і водночас сприятиме взаємонавчанню. Елементи VR і AR в навчальному контенті є в матеріалах AR Book. Корисними будуть, зокрема, такі ресурси: інтерактивні симуляції PhET, лабораторії та онлайн-симуляції OLabs, LabXchange тощо.
   
   Деякі способи застосування цих онлайн-інструментів в освітньому процесі:
   • спостереження за площами, формами, довжинами, об’ємами, маніпуляції з ними;
   • симуляції, які за реальних умов були б або надто дорогими, або небезпечними в реалізації;
   • перевірка щойно вивченої теорії через практичні дії; 
   • візуалізація понять, які учням важко зрозуміти, а онлайн-інструменти дають змогу їх побачити;
   • робота з лабораторним обладнанням в умовах віртуального простору, яка іноді є безпечнішою та доступнішою. 

4. Динаміка навчання — можливість відстежувати свої успіхи в навчанні, що важливо для збереження мотивації. Ідеально, якщо після кожного з видів навчальної роботи учневі пропонують інструмент для самоперевірки (декілька запитань за змістом відео/тексту, завдання, вікторину тощо), а до певних змістових блоків — завдання для підсумкового оцінювання, які відображаються в навчальному прогресі. 

Спробуйте разом у колективі виконати таку вправу:

На цьому модуль «Інформаційна безпека» добігає кінця. Пропонуємо закріпити вивчене та пройти короткий тест.