Укладення строкових договорів

Кодекс законів про працю України визначає поняття “трудовий договір” як угоду між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 Кодексу).

Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

• безстроковим, тобто укладатися на невизначений строк;
• строковим, тобто укладатися на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (стаття 23 Кодексу).

Укладання строкового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Дотримання письмової форми є обов’язковим:

• при організованому наборі працівників;
• при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
• при укладенні контракту;
• у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
• при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
• при укладенні трудового договору з фізичною особою;
• при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
• при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
• в інших випадках, передбачених законодавством України (стаття 24 Кодексу).

Які документи потрібні при оформленні строкового договору

Громадянин зобов’язаний подати:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування;

а у випадках, передбачених законодавством:

• документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію);
• документ про стан здоров’я;
• військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я (стаття 24 Кодексу).

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які заступають на роботу, відомості:

• про їхню партійну і національну приналежність;
• про походження;
• про реєстрацію місця проживання чи перебування;
• документи, подання яких не передбачено законодавством (стаття 25 Кодексу).

Також роботодавець вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством (стаття 25-1 Кодексу).

Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;
• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодих спеціалістів після закінчення вищих закладів освіти;
• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• осіб, обраних на посаду;
• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітних жінок;
• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• осіб на тимчасові та сезонні роботи;
• внутрішньо переміщених осіб.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством (стаття 26 Кодексу).

Строк випробування при прийнятті на роботу

Відлік строку випробування починається з першого дня роботи працівника.

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, якщо інше не встановлено законодавством України, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини (стаття 27 Кодексу).

Недійсність умов трудового договору

Умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Примус працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди, заборонено (стаття 9 Кодексу).

Про продовження строкових договорів читайте в окремому розділі Довідника.