Нормативно-правове регулювання цього питання забезпечують:

• Конституція України. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок, що забезпечується зокрема шляхом надання оплачуваної щорічної відпустки.
  
• Кодекс законів про працю України. Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, надаються щорічні відпустки і збереженням на їх період місця роботи і заробітної плати.
  
• Закон України «Про відпустки». Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
  
• Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівникам, працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам.
  

Проте, в умовах дії воєнного стану ми враховуємо певні зміни, які вносяться:

• Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
  
• Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
  

У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено до тривалості — 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Це право роботодавця, але не обов'язок. Обмеження стосується виключно щорічної основної відпустки. Закон України «Про відпустки» визначає декілька різновидів відпусток різної тривалості. «Якщо виникне потреба скористатись іншим різновидом відпустки, не щорічною основною, ми не маємо помилитись і думати про те, що там теж є певні обмеження», — запевняє юрист Микита Буров.

Обмеження може бути застосовано по відношенню лише до щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. За попередні робочі роки — обмеження недопустиме.

Невже невикористані дні щорічної основної відпустки фактично зникають? Чи передбачена за них компенсація, чи їх можна використати в інший спосіб?

Ці дні відпустки не згорають. Вони фактично залишаються за вами. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, то різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. Або має бути виплачена грошова компенсація при звільненні або без звільнення.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Така норма міститься у частині 1 статті 12 Закону України «Про відпустки». У даному випадку йдеться мова про щорічну відпустку взагалі, як основну, так і щорічну додаткову відпустку за роботу, наприклад, зі шкідливими та важкими умовами, або особливий характер праці. Сюди відносяться відпустки не лише за поточний робочий рік, а й за попередні роки. Тобто, якщо залишилась певна кількість невикористаних днів, роботодавець дійсно може не дозволити використати ці дні відпустки в умовах воєнного стану. Але це його право, а не обов'язок.

А яка тривалість щорічної основної відпустки, якщо ми працюємо неповний робочий час?

Сьогодні наша стабільність перебуває у певній загрозі, стані невизначеності. Дійсно виникають ситуації, коли наша завантаженість надзвичайно велика або навпаки її певною мірою недостатньо.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються, зокрема, час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка: на умовах повного або неповного робочого часу.

Тобто, навіть відпрацювавши частину робочого року або весь робочий рік в умовах неповного робочого часу, працівнику за такий робочий рік все одно належить щорічна основна відпустка повної тривалості, як мінімум 24 календарних дні.

Відповідно до норми чинного законодавства відбувається збереження місця роботи, (посади), відповідно — час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Під час простою працівник продовжує перебувати у трудових відносинах з підприємством, отже і зберігає за собою право на відпустку. Якщо не зникли підстави простою, припиняти його на час відпустки не потрібно.

Основне правило, яке не зазнало змін і про яке не слід забувати, це те, що відпустки повинні надаватись відповідно до графіку відпусток, незалежно від простою.

Відповідно до статті 74 Кодексу законів про працю України, робітнику надається щорічна відпустка зі збереженням місця роботи та заробітної плати: середній заробіток на день множиться на кількість днів відпустки. Період роботи в умовах неповного робочого тижня також враховується при розрахунку середньоденної заробітної плати. Відпустка за власний рахунок, коли вона триває неповний місяць — не враховується.

Нарахувати відпускні повинні не пізніше моменту самого виходу у відпустку. Вимогу розрахувати працівника не пізніше, ніж за три календарних дні, зараз фактично скасовано. У колективному або окремому трудовому договорі можуть бути прописані окремі вимоги: конкретні умови, які не будуть суперечити чинному законодавству, проте додаватимуть конкретики у трудові відносини. І якщо в трудовому договорі буде прописано: нарахувати відпускні за пʼять календарних днів, то беремо за основу — пʼять календарних днів.

Розрахунковий період складає один рік.

«Питання відпустки так чи інакше нам знайомі, і напевне ви вже зіштовхувалися з ними на практиці, — каже юрист Микита Буров. — Але будемо відвертими один з одним. Ми можемо переглянути етери і прочитати багато публікацій різних авторів. Проте як тільки ми зіштовхуємося на практиці з тим чи іншим випадком, як такої впевненості, що ми здатні врегулювати дійсно складне питання — у нас немає».

Було б чудово, якби ми, шукаючи відповідь на питання, одразу рухалися до нормативно-правових чи підзаконних актів. Проте спочатку ми шукаємо публікацію в мережі, яка б задовольняла наш інтерес.

По-перше, при самостійному дослідженні завжди потрібно звертати увагу на дату публікації. У період, який почався 2020-го року (у зв'язку з пандемією Covid-19) і триватиме ще довго (через повномасштабне вторгнення росії в Україну), нас очікують постійні зміни, коригування законодавства.

По-друге, будь-який автор публікації чи статті може помилятись чи некоректно зрозуміти трактування норми, тож не варто сприймати статтю як абсолютну істину.

По-третє, сформуйте у собі звичку звіряти інформацію безпосередньо з нормативно-правовим актом.

Ми розуміємо, що відпустками питання не обмежується. Наша професійна діяльність складається з багатьох питань, які мають правову колізію, чи невизначеність. Тож звертаємо вашу увагу на онлайн-консультування від Центру інноваційної освіти «Про.Світ», яке проводиться спільно зі Службою освітнього омбудсмена. Це можуть бути як питання, відповіді на які знаходяться на поверхні, так і більш складні питання, відповіді на які потребуватимуть нашого додаткового вивчення та аналізу.

Етер відбувся у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне та сприятливе середовище для навчання дітей», що реалізується Центром інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки ULEAD з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.