Я повернулась до школи всередині квітня. Ми тоді приїхали на тиждень, бо їжі, води, світла, транспорту не було. Тоді трохи пізніше до нас приїхали волонтери з
«Добробату» [добровільного будівельного батальйону]. Я вперше бачила, як люди так працюють. Жодної хвилини ніхто не присів, не відпочивав. Вони за один день прибрали школу, винесли все скло. Як могли, позакривали дірки в стінах, хоча це не захищало від тварин, які бігали по території. Війна для мене це люди, і нам точно є ким і чим пишатись.
У червні почалось фінансування і відновлення. Одного вечора мені подзвонили і сказали, що завтра привезуть 120 величезних вікон. Я кинула клич у групи в вайбері. На дев'яту ранку прийшло стільки людей, що вони розвантажили за 35-40 хвилин цю машину. Шофер вперше таке бачив. Знову ж таки, це про згуртованість людей.
На відміну від інших шкіл ми почали навчання 23 січня 2023 року, інші школи в місті почали 1 вересня. Ті школи в основному ремонтувались за спонсорські гроші. Ми довго шукали спонсорів. Але наших першачків, перший клас, прийняла школа поруч. Холод був собачий, одягнені, світла ж не було восени, у кожного ліхтарик або на столі, або на голові. Я на це дивлюсь і думаю, як ми з цим впорались.
Але життя бере своє, вже в січні вийшли в школі. У нас дуже красиве укриття, але на 650 людей. Тому у школі змішане навчання: перші-другі класи постійно у школі, там не можна навчити вдома, всі інші вчаться два тижні вдома 一 онлайн, два тижні в школі. Всі ми зараз раді, що маємо можливість спілкуватися, відсвяткували випускний 30 червня.