Про оптимізацію освітніх мереж існує багато міфів, які заважають робити це якісно, вчасно і результативно.
Міф №1. Оптимізація — це лише процес закриття шкіл. Досить часто посадові особи доносять інформацію про оптимізацію як про процес закриття шкіл, однак це не завжди так. У процесі формування освітніх мереж дуже часто виникає потреба не лише закривати, а й відкривати школи й розширювати коло їхньої діяльності. Часом на місці закриття шкіл будуть відкриватись інші освітні заклади, які будуть задовольняти освітні запити мешканців громади.
Міф №2. Оптимізацію мережі закладів освіти проводять тільки через те, що не вистачає коштів на їх утримання. На жаль, дуже часто говорять про те, що саме кошти є вирішальними у проведенні оптимізації мережі закладів освіти, але в процесі оптимізації визначальними факторами є якість освітніх послуг та їх повнота яка надається на тій чи іншій території. Це — те що вкладається в основу функціонування ефективних освітніх мереж.
Міф №3. Закриття закладу освіти призводить до зникнення села. Зменшення чисельності населення у сільських населених пунктах відбувається через зменшення кількості робочих місць відмову від ручної праці тощо. Ми маємо десятки сіл, у яких відсутні школи, і діти навчаються в інших населених пунктах, куди їх підвозять. Якщо поспостерігати за динамікою населення на територіях, де немає шкіл, то можна побачити те, що кількість здобувачів освіти є однаковою, а отже не школа визначає існування села.
Міф №4. Діти у маленьких школах, маючи більшу увагу педагогів, досягають кращих результатів у навчанні. Дослідження PISA, які були проведені кілька років тому, показали, що діти, які навчаються у сільській місцевості у класах, які є меншими за міські, мають нижчі результати успішності, ніж їхні ровесники у міських школах. Також якщо порівнювати результати ЗНО та НМТ, то ми бачимо аналогічні результати.
Міф №5. Учні, яких із закритих шкіл переведуть на навчання до великих закладів освіти, піддаватимуться сегрегації. Батькам часто нав'язується думка, що їхній дитині у маленькому колективі дуже комфортно, а коли вона почне навчатися у більшому колективі, у місті, там її почнуть зневажати. На щастя, ми маємо дуже гарних дітей, які добре знаходять між собою мову, незалежно від того, у якому населеному пункті вони народилися і проживають. Про це свідчать проведені нами дослідження та інтерв'ю зі здобувачами освіти, які почали навчатися у більших навчальних закладах або які почали вчитись з дітьми, які приїхали з менших міст або сіл.
Міф №6. Закриваючи невеликі заклади освіти, влада знищує єдині робочі місця в населених пунктах. Це досить контроверсійна теза, але школа не є ключовим місцем працевлаштування мешканців населеного пункту. Це — заклад для здобуття ґрунтовних знань. Влада понижує ступінь закладів освіти чи закриває їх не для знищення робочих місць.
Міф №7. Закривають школи лише у селах, і ці процеси ніяк не стосуються міст. Ефективна освітня мережа включає в себе і села, і невеликі містечка, і великі міста. Наприклад, формування ефективної мережі старшої школи значною мірою стосується і міських територій, де майже у кожній школі можна отримати повну загальну середню освіту. Частина шкіл, які знаходяться у містах, можуть позбуватися ІІІ ступеня, а іноді навіть ставати початковими школами, щоб утворити якісну мережу старшої школи.
Міф №8. Місцева влада, здійснюючи процеси оптимізації, намагається отримати більше коштів для свого утримання. Насправді у процесі оптимізації кошти не завжди вивільняються. Часто формування ефективної освітньої мережі навпаки призводять до збільшення кількості коштів, які буде використовувати громада на утримання закладів освіти. А зменшення коштів на утримання шкіл у певних громадах зачасту відправляється на утримання та модернізацію інших закладів освіти.