Ключові тези етеру «Формування ефективної освітньої мережі в сучасних умовах» з Олегом Фасолею

Про оптимізацію освітніх мереж існує багато міфів, які заважають робити це якісно, вчасно і результативно.

Міф №1. Оптимізація — це лише процес закриття шкіл. Досить часто посадові особи доносять інформацію про оптимізацію як про процес закриття шкіл, однак це не завжди так. У процесі формування освітніх мереж дуже часто виникає потреба не лише закривати, а й відкривати школи й розширювати коло їхньої діяльності. Часом на місці закриття шкіл будуть відкриватись інші освітні заклади, які будуть задовольняти освітні запити мешканців громади.

Міф №2. Оптимізацію мережі закладів освіти проводять тільки через те, що не вистачає коштів на їх утримання. На жаль, дуже часто говорять про те, що саме кошти є вирішальними у проведенні оптимізації мережі закладів освіти, але в процесі оптимізації визначальними факторами є якість освітніх послуг та їх повнота яка надається на тій чи іншій території. Це — те що вкладається в основу функціонування ефективних освітніх мереж.

Міф №3. Закриття закладу освіти призводить до зникнення села. Зменшення чисельності населення у сільських населених пунктах відбувається через зменшення кількості робочих місць відмову від ручної праці тощо. Ми маємо десятки сіл, у яких відсутні школи, і діти навчаються в інших населених пунктах, куди їх підвозять. Якщо поспостерігати за динамікою населення на територіях, де немає шкіл, то можна побачити те, що кількість здобувачів освіти є однаковою, а отже не школа визначає існування села.

Міф №4. Діти у маленьких школах, маючи більшу увагу педагогів, досягають кращих результатів у навчанні. Дослідження PISA, які були проведені кілька років тому, показали, що діти, які навчаються у сільській місцевості у класах, які є меншими за міські, мають нижчі результати успішності, ніж їхні ровесники у міських школах. Також якщо порівнювати результати ЗНО та НМТ, то ми бачимо аналогічні результати.

Міф №5. Учні, яких із закритих шкіл переведуть на навчання до великих закладів освіти, піддаватимуться сегрегації. Батькам часто нав'язується думка, що їхній дитині у маленькому колективі дуже комфортно, а коли вона почне навчатися у більшому колективі, у місті, там її почнуть зневажати. На щастя, ми маємо дуже гарних дітей, які добре знаходять між собою мову, незалежно від того, у якому населеному пункті вони народилися і проживають. Про це свідчать проведені нами дослідження та інтерв'ю зі здобувачами освіти, які почали навчатися у більших навчальних закладах або які почали вчитись з дітьми, які приїхали з менших міст або сіл.

Міф №6. Закриваючи невеликі заклади освіти, влада знищує єдині робочі місця в населених пунктах. Це досить контроверсійна теза, але школа не є ключовим місцем працевлаштування мешканців населеного пункту. Це — заклад для здобуття ґрунтовних знань. Влада понижує ступінь закладів освіти чи закриває їх не для знищення робочих місць.

Міф №7. Закривають школи лише у селах, і ці процеси ніяк не стосуються міст. Ефективна освітня мережа включає в себе і села, і невеликі містечка, і великі міста. Наприклад, формування ефективної мережі старшої школи значною мірою стосується і міських територій, де майже у кожній школі можна отримати повну загальну середню освіту. Частина шкіл, які знаходяться у містах, можуть позбуватися ІІІ ступеня, а іноді навіть ставати початковими школами, щоб утворити якісну мережу старшої школи.

Міф №8. Місцева влада, здійснюючи процеси оптимізації, намагається отримати більше коштів для свого утримання. Насправді у процесі оптимізації кошти не завжди вивільняються. Часто формування ефективної освітньої мережі навпаки призводять до збільшення кількості коштів, які буде використовувати громада на утримання закладів освіти. А зменшення коштів на утримання шкіл у певних громадах зачасту відправляється на утримання та модернізацію інших закладів освіти.

1. Процес оптимізації вважають одноразовим заходом. Однак процес оптимізації є комплексним, і він стосується різних сторін життя територіальної громади. Ми часто спостерігаємо за тим, що громаді не вистачає грошей освітньої субвенції, наприклад 5 мільйонів грн, і вона вирішує закрити маленьку школу, на утримання якої використовується близько 4 млн грн. Однак це вирішує проблему лише на один рік і ніяк не підвищує якість освітніх послуг, які надаються на даній території. Ефективна оптимізація вимагає комплексного плану або стратегії з поетапними змінами в освітній мережі.

2. Часто процес формування освітньої мережі відбувається негласно і кулуарно, без дотримання вимог демократичного суспільства. Ці процеси ми маємо проводити демократично і говорити всю правду всім учасникам освітнього процесу. Громада має бути залучена до процесу формування ефективної освітньої мережі, і лише у такому випадку ми дійдемо до порозуміння і досягнемо найкращого результату.

3. До процесу формування мережі не долучають всіх стейкхолдерів освітнього процесу. Дуже часто до цього долучаються органи управління освітою, ставлять перед фактом депутатів місцевої ради, і ті приймають рішення. Однак у формуванні ефективної освітньої мережі мають брати участь батьки, педагогічні працівники, здобувачі освіти, громадськість тощо. Чим більше ми проговоримо цей процес зі стейкхолдерами освітнього процесу, тим меншим буде супротив, тим якісним буде результат, тим менше негативу отримає влада, яка прийматиме рішення.

4. Процес формування освітньої мережі відбувається відокремлено від інших процесів функціонування освітньої галузі та розвитку громади у цілому. Ми часто працюємо фрагментарно і вирішуємо точкові проблеми, коли вони з'являються. Тому формування освітньої мережі має відбуватися в контексті розвитку освітньої галузі певної території, яка має бути в контексті розвитку громади у цілому. Наприклад, якщо закривається школа і у громаді вивільняються працівники, то у стратегії розвитку громади можуть бути передбачені заходи, які сприятимуть створенню нових робочих місць (створення бюджету для одноразових допомог для створення бізнесу, відкриття комунальних підприємств, які будуть покращувати добробут мешканців громади тощо).

1. Освітні запити здобувачів освіти задоволені. Діти отримують усі необхідні освітні послуги, зокрема ті, що стосуються послуг позашкільної освіти. На жаль, діти у сільській місцевості часто не мають до них доступу. Кожна дитина унікальна, і не в кожній школі є можливість займатися творчістю, спортом чи розвивати інші навички у позашкільний час.

2. Якість освітніх послуг, які надаються в усіх закладах освіти, є орієнтовно однаковою та високою. Ми можемо спостерігати, що результати навчання дітей у різних школах є різними. Іноді навіть виникають ситуації, коли до певних шкіл є черга, і вони мають проводити конкурс, тому що кількість ліцензійних місць обмежена. Натомість інші школи не набирають достатню кількість учнів.

3. Фактична мережа освіти відповідає розрахунковій, на утримання якої передбачені бюджетні кошти. Чим більше фактична мережа співпадає з розрахунковою, тим краще вистачатиме коштів у шкіл для виплат заробітної плати вчителям тощо.

4. Утримання закладу освіти не має стримувати громаду у розвитку інших сфер та галузей її життєдіяльності. Якщо громада виділяє 75% на освітню мережу, це може свідчити про те, що все інше у громаді буде занепадати. Окрім якісних освітніх послуг, мешканці громади мають отримувати якісні медичні послуги, хорошу дорогу, транспортне сполучення та інше.

1. Політичне лідерство. Воно має бути за головою громади. Якщо його перебирає на себе орган управління освітою, керуючись тим, що не вистачає коштів на утримання закладів освіти, сформувати активну освітню мережу не вдасться. Роль освітнього менеджменту у цьому — донести до голови громади інформацію про поточний стан освітньої мережі, і ця інформація має викликати у нього бажання взяти на себе політичне лідерство.

2 Формування робочої групи, яка розроблятиме план нової мережі освітніх закладів громади. Часто розробкою освітньої мережі займається орган управління освіти, але у робочу групу мають входити всі освітні стейкхолдери. Це і органи управління освітою, і місцеві депутати, які в кінцевому результаті прийматимуть рішення, і батьки, яких це буде стосуватися, і педагогічна спільнота, і сільські старости, і представники органів учнівського самоврядування. Усі ці люди мають бути зацікавленими у покращенні якості освіти у громаді і готовими до роботи.

3. Збір, аналіз та візуалізація даних. До збору даних має бути долучений орган управління освітою та заклади освіти. Також варто розподілити між стейкхолдерами, хто які дані збирає. Після цього важливу отриману інформацію проаналізувати (чи це достатні показники для певної школи, чи доцільно розподіляються ресурси на певну кількість учнів тощо) і візуалізувати, тобто представити усім стейкхолдерам у зрозумілому вигляді (побудувати графіки, діаграми, зробити фотоколажі, інтерв'ю).

4. Формування сценаріїв проведення оптимізації. Коли засновник приходить до стейкхолдерів з готовим сценарієм, він може зустріти супротив. Звісно, цей сценарій можу бути вдалим, однак робоча група теж може напрацьовувати сценарій. Їх може бути кілька, і тоді можна буде обирати найкращий шляхом рейтингового голосування. Завдяки діяльності робочих груп часто напрацьовуються досить вдалі сценарії, про які органи управління освітою могли й не думати.

5. Здійснення кампанії з інформування та залучення громадськості. Не можна такий складний та відповідальний процес проводити кулуарно. Залучення громадськості відіграє ключову роль у зменшенні конфліктності та покращенні сприйняття змін. Важливо пропрацювати меседжі, які ви будете доносити до кожного стейкхолдера.

6. Легалізація та легітимізація процесу формування нової освітньої мережі. Це означає прийняття рішення про ліквідацію, пониження, укрупнення закладу освіти тощо. Це складний процес, однак якщо всі попередні етапи були проведені якісно, депутати приймуть позитивне рішення. Також важливо говорити про легітимізацію — те, наскільки добре зміни приймуть місцеві мешканці.

1. Концентрація фінансових ресурсів дозволяє створити кращі умови для здобуття освіти. Мова йде як про комфорт перебування у приміщенні, так і про програмне забезпечення, дослідницькі лабораторії та преміювання педагогів.

2. Наявність паралелей класів дозволяє забезпечити навчання вузькопрофільними педагогами. Коли один педагог викладає багато предметів, це не завжди якісно. А щоб мати вузькопрофільних спеціалістів, йому потрібно дати достатньо навантаження. Часто у незаповнених школах потерпають окремі дисципліни, і від цього потерпають здобувачі освіти.

3. Великий учнівський контингент є основою для формування конкурентного середовища як серед здобувачів освіти, так і серед педагогів. У конкурентному середовищі завжди важче, але таке середовище стимулює ставати кращими. Тому класи із великою наповненістю часто показують кращі результати, ніж з невеликою. Те ж саме стосується педагогів.

Початкову, базову та повну загальну середню освіту діти здобувають один раз у житті, і вона має бути якісною.