Чи зберігається відпустка тривалістю 56 днів для увільненого педагога?
Чи зберігається відпустка тривалістю 56 днів для увільненого педагога?
У рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне і сприятливе середовище для навчання дітей» до нас приходять запити на послугу онлайн-консультування щодо того, чи зберігається відпустка 56 днів увільненому (мобілізованому) педагогу у період проходження військової служби.
Міністерство економіки України надало лист 4706-05/14490-07 від 03.04.2023 щодо застосування норм трудового законодавства. Зокрема, Мінекономіки роз'яснює, що працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів (частина друга статті 119 КЗпП).
Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Частиною шостою зазначеної статті передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене, щорічна основна відпустка надається працівнику як компенсація за виконання посадових обов'язків протягом відпрацьованого періоду часу. Тому після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку. Крім того, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19.07.2022) внесено зміни, до пункту 2 частини першої статті 9 Закону, згідно з якими до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
З огляду на викладене, працівники, зазначені у частині третій статті 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на нашу думку, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов'язків, передбачених трудовим договором.
* Увільнення від роботи (посади) – це тимчасове припинення виконання працівником трудових обов'язків зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Підставою для увільнення є: повістка військкомату, військовий квиток, довідка про призов військовозобов'язаного, для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини ( лист Міноборони від 2 1.08.2014 №322/2/7142).
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне і сприятливе середовище для навчання дітей», що реалізується Центром інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки U-Lead з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.
Ця публікація була підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Німеччини. Відповідальність за зміст цієї публікації несуть її автори, і вона жодним чином не відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», уряду України, Європейського Союзу та Німеччини.
Слід зазначити, що стаття 119 КЗпП не містить норми щодо збереження в період військової служби щорічної основної відпустки, визначеною законодавством про працю. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Частиною шостою зазначеної статті передбачено надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене, щорічна основна відпустка надається працівнику як компенсація за виконання посадових обов'язків протягом відпрацьованого періоду часу. Тому після демобілізації і повернення до виконання своїх повноважень працівник має право на щорічну основну відпустку. Крім того, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19.07.2022) внесено зміни, до пункту 2 частини першої статті 9 Закону, згідно з якими до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 Закону), зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
З огляду на викладене, працівники, зазначені у частині третій статті 119 КЗпП, у період проходження військової служби, на нашу думку, не набувають права, зокрема, на щорічну основну відпустку у роботодавця, в якого вони увільнені від виконання обов'язків, передбачених трудовим договором.
* Увільнення від роботи (посади) – це тимчасове припинення виконання працівником трудових обов'язків зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку. Підставою для увільнення є: повістка військкомату, військовий квиток, довідка про призов військовозобов'язаного, для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини ( лист Міноборони від 2 1.08.2014 №322/2/7142).
Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Матеріал підготовлено у рамках проєкту «Про.Спільноти: безпечне і сприятливе середовище для навчання дітей», що реалізується Центром інноваційної освіти «Про.Світ» за підтримки U-Lead з Європою та у співпраці зі Службою освітнього омбудсмена.
Ця публікація була підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Німеччини. Відповідальність за зміст цієї публікації несуть її автори, і вона жодним чином не відображає погляди Програми «U-LEAD з Європою», уряду України, Європейського Союзу та Німеччини.