У США децентралізована освітня система, всередині кожного штату є державна система і окремо приватні школи. Єдина задача обидвох - формування освіти, яка дає можливість учням вступити до університету. Коли почався карантин, приватним школам вдалося набагато швидше перейти на дистанційну форму навчання. Це відбулося швидше і тому, що люди платять кошти за освітній процес, тому його треба продовжувати. Натомість державні школи мають проблему з інклюзією: є діти без комп'ютерів або без доступу до Інтернету, тобто учні знаходяться в різних умовах. Тому вчителі державних шкіл США зіткнулися з такими ж проблемами, що й українські вчителі. Протягом перших двох тижнів освітній процес був призупинений для врегулювання форматів дистанційного навчання, враховуючи інклюзію і учнів, і вчителів.

Зараз більшість користується Google Classroom, Zoom і Hangouts, проте це тільки маленька частина, що входить до дистанційного навчання. У приватних школах використовують learning management system: кожна школа користується конкретною системою, куди вчитель вносить свій план по тижнях, днях (дати тестувань, завдання, документи з матеріалами до усіх домашніх завдань). До системи має доступ учень зі свого персонального комп'ютера, а також у систему можуть зайти батьки, щоб переглянути оцінки своєї дитини. Ця система готує вчителя до дистанційного навчання. Адже онлайн-навчання - це переосмислення процесу, усі комунікації переводяться в електронний формат. Без переосмислення перехід в зум - це лише формальність. Тому перше питання, яке я всім ставлю, чи використовуєте ви learning management system?

Багато вчителів говорять про те, що онлайн-освіта має нижчу ефективність, ніж коли вони вчили в класі. Сюрпризу в цьому немає. Якщо музикант грав на одному інструменті, а тепер його просять зіграти на іншому: хоч він і знає ноти, але вміє користуватися іншим. Так само це відбувається з вчителями під час переходу на дистанційне навчання, коли "face to face" (обличчя до обличчя) переходить в онлайн. Тому той матеріал, що учні добре сприймали у класі, проговорюючи вживу, не буде працювати онлайн. Вчитель не зможе вчити добре онлайн, якщо сам не був учнем онлайн. Йому важко поставити себе на місце онлайн-учня, він не розуміє, що відчувають його учні.

Тому, у першу чергу, вчителям потрібно взяти онлайн-курс чи вебінар, щоб самостійно отримати досвід учня-онлайн. Завдяки цьому легше переосмислити дистанційну освіту. До того ж, це найшвидший спосіб. Щоб налагодити процеси у школі, зрозуміти сучасні механізми управління освітою, рекомендуємо пройти онлайн-курс+практикум, спільно розроблений з EdEra, у партнерстві з Impact Hub Odessa та Інша Освіта / Insha Osvita. Курс складається з 4 модулів і 15+лекцій, він є безкоштовним. Після проходження курсу, учасникам видається сертифікат.

При переході з традиційного формату навчання у класі в онлайн багато речей погіршуються: якщо були проблеми з часом, не було інтерактивності, то ці недоліки стають ще більш помітними. Онлайн - це якби вас записували в кіно. У кіно роблять багато дублів, а в житті все треба зробити з першого разу. Якщо вчитель не вміє проілюструвати пояснення в класі, то буде ще важче проілюструвати це онлайн. Між учнями й вчителями існує багато непомітних комунікацій у реальному просторі, зокрема, мова тіла: учитель бачить, коли учень втратив фокус, на педраді видно, що вчителі не згодні з директором по їхніх виразах обличчя.

Набагато складніше відчути це в дистанційних комунікаціях, тому важливо постійно просити зворотний зв'язок. Буває так, що вживу лектор швидко відчуває аудиторію, проте в онлайні цьому треба вчитись заново. До прикладу, ставити питання ("Ви встигаєте за мною?", "Ви згодні?" і т.д.), зупинятись і намагатися почути другу сторону. Без цього розмова буде відбуватися наче у вакуумі. До того ж, на платформах є готові функції для зворотного зв'язку. Наприклад, у Zoom є можливості "Підняти руку", "Написати запитання в чат", "Показати емоцію за допомогою смайлу", "Призупинити\пришвидшити мовлення".

В американській культурі є важливий момент: обман і списування не толерують з самого дитинства. До прикладу, якщо студент списуватиме, його відрахують з університету. В Україні зазвичай вчителі наперед знають, що у кожного учня є шпаргалка. Ситуація тільки погіршується в умовах карантину: можна легко знайти інформацію в Інтернеті і скласти тест на відмінно. Американські вчителі стараються сформувати тест таким чином, щоб не треба було списувати. До прикладу, якщо у тесті є "Яке головне значення події для подальшого розвитку історії?", а не просто "Назвати дату події", то в учнів просто не вийде списати. Відповіді будуть схожими, але не абсолютно ідентичними.

Або ж інший приклад: в Америці практикують "open book exam" ("екзамен із розгорнутою книгою"). У такому випадку учні можуть подивитися формулу в книзі, адже вчителя не цікавить, чи вони завчили її на пам'ять. Інтерес вчителя - зрозуміти, чи учні зможуть використовувати цю формулу на практиці. Якщо ж тест сформований так, що учню потрібно завчити декілька десятків дат\формул\правил, тоді він втрачає мотивацію й розуміння, як їх застосовувати практично. Відповідно руйнується довіра між вчителем і учнями. В умовах карантину онлайн-тест має бути таким, щоб питання не можна було просто "прогуглити".

Учителі хімії мають найбільше проблем через проведення лабораторних. Часто проблема навіть не в тому, що її не можна викласти в Інтернет, а в тому, що у вчителя не достатньо для цього компетенцій і підготовки. У США вже давно медичний персонал навчається дистанційно за допомогою 3D анімацій, симуляції. Проте для цього команда лікарів, дизайнерів і конструкторів працювали довгий період над створенням методик і технологій. Така діяльність поки не популярна в Україні, проте могла б стати чудовою ініціативою після завершення карантину й проектом на перспективу.