ШКОЛА 3.0
Батьки та вчителі:
чому важливо чути один одного?
чому важливо чути один одного?
На основі аналізу одного з менторів програми "Школа 3.0 Об'єднані громади" ділимося покроковою історією успіху та розкажемо, чому батькам і вчителям варто прагнути партнерства.
Батьки – одна із головних партнерських сторін у школі. Батьки можуть надавати для вчителів зворотній зв'язок, підтримувати у прагненнях створити якісне навчальне середовище у школі. Проте налагодити діалог між батьками та вчителям не так просто, багато процесів не такі однозначні, як може здатися на перший погляд. Часом, вчителям і директору важко наважитись розпочати незручну розмову чи запитати думку батьків; ще важче проаналізувати почуте, окреслити наступні кроки.
Як виглядає процес побудови взаєморозуміння між батьками та вчителями і яке зусилля він передбачає для вчителів?
Як виглядає процес побудови взаєморозуміння між батьками та вчителями і яке зусилля він передбачає для вчителів?
Ми спроектуємо це питання на історію громадою-учасницею програми "Школа 3.0". Щоб дотримуватися об'єктивності, не будемо вказувати назву громади. Як і більшість громад в Україні, вона створена 2015 року. Станом на 2016 рік у ній проживало 14456 мешканців. До складу громади входить 18 населених пунктів: 1 селище міського типу, 1 селище та 16 сіл.
На другому місяці після старту проєкту, директор і вчителі ініціювали опитування серед батьків щодо того, які проблеми вони бачать в освітньому просторі громади та що хотіли б змінити. Було одержано 482 відповіді; більшість респондентів – жінки, віком понад 30 років, третина з яких не здобула вищої освіти. Опитування було одним із елементів програми і частиною роботи ментора із командою школи; саме опитування мало стати основою для подальшої конференції батьків, учнів та вчителів.
На другому місяці після старту проєкту, директор і вчителі ініціювали опитування серед батьків щодо того, які проблеми вони бачать в освітньому просторі громади та що хотіли б змінити. Було одержано 482 відповіді; більшість респондентів – жінки, віком понад 30 років, третина з яких не здобула вищої освіти. Опитування було одним із елементів програми і частиною роботи ментора із командою школи; саме опитування мало стати основою для подальшої конференції батьків, учнів та вчителів.
Коротко про відповіді. На питання, як оцінюють роботу школи, більшість батьків відповіли "Добре", проте зазначивши, що очікують покращення технічної оснащеності та якості навчального процесу. Із відповідей зрозуміло, що у батьків доволі широкий погляд на освіту: це і академічна складова, і гуртки, і спортивні секції. Вони бажають бачити більше додаткових можливостей – спортивні, хореографічні заняття, вивчення англійської чи іншої іноземної мови; а також створення менших класів чи більше паралельних класів. Серед навичок, які потрібні учням, батьки вказують наступні: самостійність, підприємливість і вміння вчитися. Серед переваг школи найчастіше зазначають: доступність (тобто близькість до місця проживання), матеріально-технічна база. Батьки також очікують більше професіоналізму від вчителів. Зокрема, батьків хвилює пенсійний вік вчителів, застарілі підходи до викладання матеріалу, відсутність спільної мови між учнями та вчителями.
Після отримання цих результатів, ментор, який працює з громадою у рамках програми, запланував їх обговорення з командою. Це було непросто, бо вчителі сприймали відповіді батьків як критику чи особисту образу. Це спровокувало захисні реакції та відповідну образливу поведінку. Наприклад, вчителі зазначали, що батьки перекладають на них відповідальність щодо виховання дітей та часто уникають своїх батьківських обов'язків; або ж ігнорування батьками зауваг вчителів. Насправді виклик почути одне одного – актуальний для обидвох сторін.
Після отримання цих результатів, ментор, який працює з громадою у рамках програми, запланував їх обговорення з командою. Це було непросто, бо вчителі сприймали відповіді батьків як критику чи особисту образу. Це спровокувало захисні реакції та відповідну образливу поведінку. Наприклад, вчителі зазначали, що батьки перекладають на них відповідальність щодо виховання дітей та часто уникають своїх батьківських обов'язків; або ж ігнорування батьками зауваг вчителів. Насправді виклик почути одне одного – актуальний для обидвох сторін.
За кілька тижнів після цього у школі була запланована конференція партнерів із вчителями, учнями та батькам, яку ментор та вчителі готували спільно. Вона мала відбутись у форматі фасилітації, яку проводив ментор. Готовність серед вчителі до такої зустрічі була різною. Уже згодом, під час рефлексії того, що відбулося, вчителі визначили наступні моменти як позитивні відкриття:
Учні мали можливість проголосувати за ідеї, запропоновані батьками та вчителями, – це допомогло зрозуміти, чого насправді хочуть учні.
Учасники запропонували багато ідей, що дало можливість обирати найкращі.
Батьки готові долучатися до втілення ініціатив.
Уся шкільна спільнота вирішувала питання разом, що було доволі незвично.
Серед моментів, які варто врахувати й покращити наступного разу, виділили такі:
3. Треба було додатково пояснювати наведені в дискусії аргументи, бо думка різних людей не завжди була зрозумілою для решти.
4. Було б добре мати представників від кожного класу, аби структурувати зустріч.
- Попри готовність долучитися, було мало активних батьків.
3. Треба було додатково пояснювати наведені в дискусії аргументи, бо думка різних людей не завжди була зрозумілою для решти.
4. Було б добре мати представників від кожного класу, аби структурувати зустріч.
Під час аналізу зустрічі ментор погодився, що були запропоновані цікаві ініціативи, проте жодна із робочих груп не змогла досягти початкової мети – спланувати наступні кроки. Більшість не хотіла визнавати свою відповідальність, перекладаючи все на недостатність часу. Це ускладнило процес обрання відповідальної особи і планування деталей.
Тому під час спільного аналізу конференції між, ментор запропонував вчителям обговорити питання недостатності часу та розписати, із яких видів діяльності складається їхній день. Потім учасники визначили, які потреби задовольняє той чи інший вид діяльності, проаналізували актуальність потреб та ефективність стратегій. Зрештою, учасники дійшли до висновку, що насправді нестачі часу немає, а є несвідомий або ж свідомий вибір на користь інших справ. У цьому випадку ментор намагався повернути учасникам їхню відповідальність за результати.
Тому під час спільного аналізу конференції між, ментор запропонував вчителям обговорити питання недостатності часу та розписати, із яких видів діяльності складається їхній день. Потім учасники визначили, які потреби задовольняє той чи інший вид діяльності, проаналізували актуальність потреб та ефективність стратегій. Зрештою, учасники дійшли до висновку, що насправді нестачі часу немає, а є несвідомий або ж свідомий вибір на користь інших справ. У цьому випадку ментор намагався повернути учасникам їхню відповідальність за результати.
Виявилося, що слухати, не заважаючи іншій стороні висловитися, не даючи порад, – важко.
Також ментору вдалося сісти із командою у коло без парт, що під час перших зустрічей сприйняли з обережністю. Це було зроблено, аби встановити міцний зв'язок у команді без фізичних бар'єрів у просторі. Оскільки під час конференції партнерів виникли непорозуміння між учасниками, команда спробувала з'ясувати різницю між суперечкою та діалогом. На тренуванні учасники спільно з ментором практикували інструмент "віддзеркалення" – техніка повторення слів іншого з максимальною точністю, що допомагає краще зрозуміти позиції, думки та аргументи. Це перший крок до формування контакту та взаєморозуміння. Потім учасники досліджували свої реакції на конфлікт та розбирали, в яких ситуація різні реакції є більш чи менш ефективними. На завершення обумовили ознаки активного слухання та спробували його на практиці. Виявилося, що слухати, даючи можливість іншій стороні висловитися, не даючи порад, – важко. Лише після цього ментор відзначив, що група почала помічати різницю між слухати і чути, відслідковуючи намір, з яким вони створюють конфлікт.
Напрацювання шкіл-учасниць програми "Школа 3.0 Об'єднані громади"
Після опитування, конференції партнерів та детальної, виснажливої рефлексії, учасники зробили перший крок до трансформації своїх відносин у школі. Попереду ще непростий шлях втілення поставлених цілей. Можливо, не всі хочуть його пройти, але частина вчителів готові (як зазначив ментор). Саме вони можуть стати допомогою для директора у змінотворенні.
Чи є універсальна формула для побудови взаєморозуміння між батьками та вчителями? Для кожної школи вона буде різною: в одному випадку більше спрацьовує залучення батьків у конкретні шкільні проєкти; в іншому – чіткий розподіл відповідальності та менше взаємодії.
Чи є універсальна формула для побудови взаєморозуміння між батьками та вчителями? Для кожної школи вона буде різною: в одному випадку більше спрацьовує залучення батьків у конкретні шкільні проєкти; в іншому – чіткий розподіл відповідальності та менше взаємодії.
У будь-якому випадку вчителям і директору важливо вести діалог із батьками, тримати точку взаємозв'язку – тоді знайти свою універсальну освітню модель буде простіше, хоч і не без зусиль і затрат часу.
Марія Матяшова
Фотографиня
Юлія Бараннікова
Авторка матеріалу
Хочу отримувати щомісячний привіт від команди "Про.Світ"!
Ми маємо чудову традицію - щомісячні розсилки, в яких ми розповідаємо про можливості, корисні матеріали та підбірки інструментів для освітян! Якщо хочете отримувати порцію натхнення та мотивації (і, звичайно, дуже багато корисного матеріалу) - натискайте на кнопку, заповнюйте форму і зовсім скоро ви отримаєте свою першу про.світянську розсилку
Пам'ятайте, що кожен є частиною змін!
Пам'ятайте, що кожен є частиною змін!