У лютому 2021 ми оголосили про запуск навчальної програми «Ідея Є!» для підлітків, метою якої є впровадження інноваційних підходів у школах через краудфандинг. Ми отримали безліч заявок з усієї України та обрали найвмотивованіших 28 учасників та учасниць. У березні ми «зумилися», вивчили краудфандинг, проєктний менеджмент та основи STEAMie-освіти. Упродовж наступних 3 місяців застосовували здобуті знання на практиці. Як результат маємо 14 проєктів на платформі, 11 з яких успішно профінансовані на суму 242 649 гривень. Вчора відбулася фінальна подія, де учасники ділилися своїм досвідом та перемогами у проєкті «Ідея Є!», — переглянути можна за посиланням. А на десерт — історії успіху у цьому матеріалі: троє авторів та авторок розповіли свою історію першого краудфандингу:


.

Наша школа щорічно бере участь у різних STEAM-проєктах, на яких учасники часто презентують власні винаходи з робототехніки чи IOT (ред. – Інтернет речей). Ми з однокласниками мріяли самі спробувати створити щось подібне, але у нас не було достатньо досвіду та можливостей. Проте у лютому цього року мій вчитель побачив допис про набір учасників на проєкт «Ідея Є!» і запропонував взяти участь. Я відразу погодився, адже тематика STEAM мені близька і знайома, а краудфандинг – це нові знання і можливості, що теж було цікаво спробувати.

Мета нашого проєкту полягала у створенні гуртка робототехніки для учнів 5-9 класів. Щоб потім школярі могли презентувати школу на олімпіадах та конкурсах, необхідне спеціальне обладнання. Тож, як тільки я пройшов відбір та навчання, і проєкт стартував на платформі, ми розпочали активну краудфандингову кампанію. Спершу зробили допис, де ми з командою розповідали про роботу над проєктом, чому саме такий напрямок, на кого орієнтований проєкт. Періодично ми робили пости із кількістю відсотків на платформі, щоб люди бачили, що проєкт просувається. Окрім цього, ми записали відеозвернення, до якого залучили учнів молодших класів. Інформацію про хід кампанії поширювали у різних групах Фейсбук, Viber, Telegram, просили підтримати ідею і зробити репост.

Але найбільше спрацював сюжет на телебаченні, «Суспільне Полтава» зняли репортаж про наш проєкт, після чого доброчинці активізувались на платформі. Про «Lego School» дізналося багато людей і вони повірили у нас. Ще ми активно писали листи до місцевої влади та лідерів думок, це теж нам допомогло. Адже після дописів регіональної координаторки у IREX in Ukraine Альони Гончаренко – ми за два дні зібрали майже 20 тис. грн. У нас був один анонімний платіж на 10 тисяч гривень і ми досі не знаємо, хто це. Також звертались до Оксани Олійник та Юлії Городчаніної – це локальні лідерки думок та громадські активістки, їхні дописи на Фейсбук-сторінках привернули значну увагу до нашого проєкту.

Наша команда не планує зупинятись, ми й далі будемо шукати можливості, щоб поповнювати обладнанням наш гурток. Зовсім нещодавно, у рамках проєкту про розвиток мережі гуртків роботехніки у Полтавській громади, ми подались на програму «Бюджет участі» і пройшли відбір. За цією програмою ми визначимося, що ще потрібно, аби гурток «Lego School» функціонував ефективніше та залучав ще більше школярів.

Ініціатором впровадження робототехніки в нашій школі став волонтер Корпусу Миру Джейсон Джозвяк, який приїжджав до нашого ліцею. Містер Джейсон навчав нас англійської мови протягом року, а також презентував нам конструктори «Arduino» та «MBot», а по завершенні волонтерства залишив їх. Проте двох конструкторів було недостатньо для повноцінної роботи гуртка з робототехніки. Тож ми вирішили податись на проєкт «Ідея Є!» з ініціативою STEM-простір «RoboLand». Сума проєкту була досить великою, проте у нас не було сумніву, що ми зможемо її зібрати, адже ми маємо потужну спільноту випускників та чудовий тандем учнівського самоврядування, вчителів і батьків.

Спершу ми почали поширювати інформацію про проєкт через соціальні мережі та місцеві газети, першими доброчинцями стали батьки та вчителі. Потім ми намагались залучити й інших меценатів, зокрема, писали листи в різні компанії, звертались до лідерів думок. Проте це не зовсім спрацювало, можливо, тому що наша тематика досить вузька. Тож ми вирішили звертатися до найближчого оточення. Разом із вчителем інформатики ми склали список випускників, кому це потенційно може бути цікаво, звертались, у першу чергу, до тих, хто навчається чи працює у сфері IT.

До речі, вони допомагали не лише фінансовано, але й інформаційно, своїми знаннями й досвідом. Наприклад, один із випускників, Ярослав Очковський, допоміг нам зі складанням бюджету, а колишня президентка нашого ліцею Тетяна Трофімчук, змонтувала відео про проєкт і поширила його через Instagram, інші об'єднувались і поширювали наші дописи у соцмережах. Таким чином нам вдалось зібрати 69% коштів. А це 52 688 гривень! Коли випускники ще навчались у школі, то не мали такої кількості обладнання, як є зараз у нас. Думаю, саме тому вони активно підтримували, щоб здійснити й нашу, і свою шкільну мрію. До речі, Містер Джейсон також підтримав наш проєкт фінансово.

У нас виникали певні труднощі через карантинні обмеження. Ми не мали можливості піти на зустріч із місцевою владою через локдаун у місті. Планували поставити скриньки в школі, організувати благодійну ярмарку і навіть дискотеку на підтримку проєкту, але через те, що школа була на карантині, не змогли зібратись. Проте ідеї офлайн заходів вже занотували і обов`язково використаємо у майбутньому.

За час роботи над проєктом я зміг прокачати свої лідерські навички, навчився організовувати команду, яка працювала як єдиний механізм. Ми разом планували активності, писали листи, комунікували із потенційними доброчинцями, створювали дописи та відео. Проєкт об'єднав учнівське самоврядування, вчителів та адміністрацію, командна робота була ключовою у процесі залучення коштів.

Ще з дитинства я хотіла бути корисною і створити щось значуще для громади. Проєкт «Ідея Є!» став першою сходинкою до моєї мрії. Мета нашого проєкту «Science opens the world» – створити багатофункціональний простір для юних науковців. У нашій школі є багато талановитих учнів, які прагнуть вдосконалюватись і створювати свої дослідницькі проєкти із сучасним обладнанням. Тож я впевнена, що STEM-лабораторія допоможе їм у цьому. Тут кожен охочий зможе досліджувати світ через експерименти, а не лише за сухим текстом із підручника.

Роботу над проєктом я розпочала з того, що створила алгоритм дій, якому планувала слідувати впродовж усієї кампанії. Перші тижні пройшли доволі успішно. Завдяки педагогу-організатору мені вдалось знайти контакти випускників минулих років та місцевих активістів, деякі з них одразу ж підтримали мою ініціативу та підбадьорили теплими словами. Я почала розповсюджувати інформацію про проєкт серед знайомих за допомогою соцмереж, створила сторінку проєкту в Instagram та працювала над контентом, який планувала розмістити там. Але можливість рухатись у такому темпі тривала недовго, бо адміністрація школа почала сумніватись у чесності платформи GoFundEd та реальності наших дій. Нам заборонили проводити кампанію проєкту, шукати доброчинців та розповсюджувати інформацію про мою ідею. Проте я вирішила, що не буду сидіти без діла та створю постери, у яких коротко розповім про проєкт, та розміщу їх по місту і школі. Ми призупинили кампанію майже на місяць, довго вели перемовини з директоркою, показували їй успішні кейси попередніх проєктів та учасників «Ідея Є!», які активно ведуть кампанію. Навіть сконтактували з автором STEAM-проєктів на платформі, Олегом Горбачем, який поділився своїм досвідом співпраці з GoFundEd. Врешті нам вдалося переконати директорку та відновити роботу над проєктом.

Ще ми організовували ярмарок, де продавали власноруч зроблені екосумки. Спочатку я шила їх сама, а згодом приєдналася вся школа, учні виготовляли сумки на уроках разом з вчителями, а батьки вдома із дітьми. На ярмарку їх розібрали практично за пів години, виручені кошти також дуже допомогли нашому проєкту. Ми хотіли, щоб про проєкт дізналось більше людей у нашій школі, тож я разом з моєю однокласницею вирішили особисто відвідати кожен клас та розповісти цікаво та доступно про наш STEAM-кабінет. Я впевнена, що бесіда з учнями на рівних спрацювала найкраще, адже та підтримка, яку подарував майже кожен клас школи, відіграла вагому роль у фінансуванні проєкту. Хоча були і ті, хто не вірив і скептично ставився до ідеї.

Мені здається, що єдиною порадою, якою я можу поділитись, це те, що потрібно бути відвертою та горіти тією мрією, якою ти хочеш запалити вогник у серцях інших людей. Раніше я була дуже закрита, боялась до когось підходити та тим більше просити про щось. Але проєкт допоміг мені побороти ці страхи, я навчилась комунікувати з великою кількістю людей, доводити їм щось, аргументувати й приходити до спільних рішень.

У якийсь момент я хотіла відмовитись від участі, хотілось усе покинути, бо було дуже багато недовіри та навіть насмішок. Ще до появи проєкту на платформі я чула неприємні слова: «Навіщо це тобі?! Тобі нічого не вдасться! Кому взагалі це буде цікаво? Дурницями займаєшся, як завжди, краще б корисним зайнялась!», – і все в такому ж дусі. Але я зрозуміла, що ще 2 місяці попереду і все вдасться, якщо докладати зусиль. Коли ти не просто переконуєш інших, що твоя ідея важлива, а й сам у це віриш, тоді у тебе не буде виникати сумнівів, навіть попри труднощі.

Подати проєкт на платформу можна за посиланням. Фондуємо освіту разом!